<<< БІБЛІОТЕКА >>>
Дяка
... Наскільки людина дякує Богові змаги спонукати себе з любові до Нього, настільки і Бог наближається до нього даруваннями Своїми і бажає заспокоїти його і зробити, щоб він надавав перевагу безмовність і нестяжаніе всіх земних царств земних, крім відплати в майбутньому (сщмч. Петро Дамаскін , 72, 123).
***
... Всі ми, люди, повинні завжди дякувати Богові за загальні і особливі Його благодіяння, душевні і тілесні. Загальні суть чотири стихії і все від них відбувається, і все в Божественних Писаннях викладені дивні і страшні діла Божі. Особливі ж - те, що Бог дав кожній людині: чи багатство для милостині; або бідність для терпіння з подякою; або влада для правосуддя і затвердження чесноти ... або здоров'я для допомоги нужденним і праць по Богу; або хвороба для вінця за терпіння; або знання і силу для придбання чеснот; або безсилля і незнання для покори в мовчанні, зі смиренням і віддалення від речей; або мимовільне позбавлення речей для довільного порятунку і допомоги тим, які не можуть досягти досконалості нестяжанія, або хоча милостині; або спокій і добробут для того, щоб добровільно боротись і працювати в чеснотах, так щоб зробитися байдужими і інші душі врятувати; або спокуса і злополучіе, щоб мимоволі врятуватися тим, які не можуть відсікати своїх бажань; або знову для досконалості тим, які можуть потерпіти з радістю. Все згадане хоча і противно одне одному, але, у міру потреби, вся добра зело (Бут. 1, 31), а без потреби не є добро, але радше шкодить душі і тіла. Найкраще ж згаданого - терпіння скорботного. І сподобився цього великого обдарування повинен дякувати Богові, як найбільш облагодіяний: бо він став наслідувачем Христа і святих Його апостолів, мучеників і преподобних і отримав від Бога велику силу і ведення, щоб довільно віддалятися від солодкого і більше бажати скорботного, через відсікання своїх бажань і відкидання думок не по Богу, щоб завжди робити і думати угодне Богові (сщмч. Петро Дамаскін, 72, 166-168).
***
... Отримавши від Бога дар, але невдячний, позбавляється його, тому що зробив себе негідним Божого дару, як каже Василь Великий, бо подяка клопочеться про нас. Але так нічого очікувати подяка (наше), як того фарисея (Лк. 18, 11), яке засуджує інших і виправдовує себе, але радше як більш всіх знаходиться в боргу і по здивуванню <невміння> вдячності і з жахом розглядає невимовне довготерпіння Боже. І не тільки це, але й дивуватися треба того, як препетій Бог, ні в чому не має потреби, приймає подяку від нас, завжди Його гнівити і преогорчающіх при стількох і при таких благодіяння Його, загальних і особливих ... (сщмч. Петро Дамаскін, 72, 192).
***
Подяка Богу і добре життя є угодна Богові плід від людини (прп. Антоній Великий, 85, 74).
***
Якщо воїни зберігають вірність царю заради того, що від нього доставляється їм їжа, у скільки більше ми повинні намагатися, дякуючи Богові Немолчно устами, безперестанно догоджати Йому, все створив для людини? (Прп. Антоній Великий, 85, 74).
***
Все, що маєш, вважай одержаним не від інших людей, але від Бога, і Йому платіть подяку (прп. Авва Ісая, 60, 186-187).
***
Спершу має дякувати Богові за найнеобхідніше для щоденної тілесної потреби, а потім вживати це (свт. Василій Великий, 7, 363).
***
Чи пройшов день? Дякуй дарував нам сонце для відправлення денних справ і дав вогонь висвітлювати ніч і служити для інших насущних потреб (свт. Василій Великий, 8, 62).
***
Одягаєш хітон - дякуй що дала; наділяти в плащ - посилить любов до Бога, що дарував нам покриви, придатні для зими і літа і зберігають життя нашу ... (свт. Василій Великий, 8, 62).
***
Висловлюється і віра наша, і любов до Бога, коли, не скоро отримуючи <просимое>, перебуваємо вдячними Йому (свт. Василій Великий, 9, 327).
***
Будемо ж завжди дякувати Господу, щоб бути нам гідними сподобитися вічних благ Його ... (свт. Василій Великий, 9, 327).
***
Бог, як лікар людських душ, по властивості хвороб співмірними достатню силу лікування, щоб, коли це потрібно, очистити глибоко увійшла псування. Ясно це знаючи, завжди будемо дякувати, хоча випробуємо на собі і сильне лікування, очищаються від різних видів недбальства (свт. Василій Великий, 9, 391).
***
Душа наша не в змозі принести Тобі <Господи> стільки ж велика Божа ласка, скільки великий Ти. Так злагіднить Тебе, Господи, дивовижна смерть Твоя (прп. Єфрем Сирин, 33, 216).
***
Принесіть, смертні, подяка Синові, що визволив нас від рабства, в якому містила нас смерть за гріхи наші. Він заборонив смерті, зійшов в шеол, спорудив померлих з їхніх гробів. І хто в змозі віддати Йому за добрість Його до нашого смертному роду? (Прп. Єфрем Сирин, 33, 502).
***
Що дається від Бога, все те має приймати з вдячністю (свт. Григорій Богослов, 16, 210).
***
... По Божої благодаті благ всякого роду у нас багато, для відплати ж за отримане маємо у себе одне - можливість платити борг Благодійника молитвою і подякою. Тому міркую, що якщо і ціле життя продовжимо своє співбесіду з Богом, перебуваючи в подяці і молитві, то відплата наше буде так само малоцінні, як якщо б ми не подбали ще покласти і початку виконання цього обов'язку - чим-небудь віддати Благодійника (свт. Григорій Ніський, 18, 386).
***
Сам ти владний тільки в сьогоденні, так що якби і повсякчас не переставав би дякувати Богові, то ледь міг би подякувати за справжнє, не знаходячи ніякого способу віддати належне і за майбутнє, і за минуле. А ми стільки мізерні в належній благодаті, що і в міру можливості буваємо вдячні, не кажу - цілого дня, навіть більшої частини дня не приділяючи на богомисліе. Хто розтягнув для мене землю? Хто провидінням Своїм і вологе єство вчинив прохідним? Хто влаштував мені небо яко комару (Іс. 40, 22)? Хто носить переді мною світильник сонця? Хто посилає джерела в долину? Хто приготував русла річок? Хто віддав мені на службу безсловесних тварин? Хто мене - неживий прах вчинив причасником життя і розуміння? Хто це тлінне утворив за подобою образу Божого? Хто затьмарений в мені гріхом Божий образ знову привів до первісної ліпоту? Хто мене, вигнаного з раю, віддаленого від древа життя, прихованого в безодні матеріального життя, тягне до первісного блаженства? Несть разумеваяй (Рим. 3, 11), говорить Писання. Дивлячись на це, повинні б ми були в усі продовження часу життя нескінченне і безперервне віддавати подяку (свт. Григорій Ніський, 18, 387-388).
***
... Старанність в подяки збільшує милість Благодійника до приймаєсвятині доброчинність з добрим почуттям (свт. Григорій Ніський, 19, 86).
***
Будемо ж дякувати Господу не тільки за те, що знаємо, а й за те, чого не знаємо, тому що Бог благодіє нам не тільки коли ми бажаємо того, але і коли не хочемо (свт. Іоанн Златоуст, 45, 176).
***
Ти втратив майно? Якщо ... будеш дякувати, то ти придбав душу і опанував скарбом, здобувши у Бога більше благовоління (свт. Іоанн Златоуст, 46, 24).
***
Подяка - великий скарб, велике багатство, непереможне благо і міцне зброю ... (свт. Іоанн Златоуст, 46, 24).
***
Сталося хороше? Благословляй Бога - і хороше залишиться. Сталося лихе? Благословляй Бога - і худе припиниться (свт. Іоанн Златоуст, 47, 455).
***
Якщо ми постійно будемо пам'ятати про благодіяння Божі, які Він вилив на природу нашу, то і самі будемо вдячні, і це послужить для нас найсильнішим спонуканням (йти) по шляху чесноти (свт. Іоанн Златоуст, 48, 124).
***
... Якщо ми ... постараємося підносити до Господа подяки за перші милості і розташовувати себе в вдячності за наступні, щоб не опинитися негідними добродійства Його, - то будемо в змозі і життя вести краще, і уберегтися від гріха (свт. Іоанн Златоуст , 48, 266).
* **
... Уважна і пильна душа виявляє вдячність не тоді тільки, коли справи йдуть вподобане немає, нехай піде і несприятлива зміна обставин - і тоді вона підносить до Бога таку ж подяку (свт. Іоанн Златоуст, 48, 266).
***
... Ми не в змозі гідно віддячити <Господа> ... Тільки все ж наш борг приносити посильну подяку і невпинно прославляти Господа нашого і словом і добродійним життям (свт. Іоанн Златоуст, 48, 267).
***
<Господь> вимагає від нас подяки не тому, щоб потребував нашому прославленні, але щоб вся користь звернулася на нас же, і ми стали гідними великих милостей Його (свт. Іоанн Златоуст, 48, 267).
***
... Будемо докладати зусиль до молитви і дякувати не тільки тоді, коли отримуємо <просимое>, а й коли не отримуємо, тому що і неотримання, коли буває з волі Божої, не менше благотворно, як і отримання. Адже ми не знаємо, що нам корисно, в тій мірі, в якій Бог це знає. Отже, отримаємо чи не отримаємо, ми повинні дякувати (свт. Іоанн Златоуст, 48, 321).
***
Кожен день являючи усім нам незліченні благодіяння, незважаючи на те, чи хочемо ми їх або не хочемо, чи знаємо їх або не знаємо, (Бог) не вимагає від нас нічого іншого, крім вдячності до Нього за все дароване нам, щоб і за це саме знову дати нам ще більше відплата (свт. Іоанн Златоуст, 48, 560).
***
Ніщо так не приємно Богу, як душа вдячна і вдячна (свт. Іоанн Златоуст, 48, 560).
***
Хто насолоджується добробутом і відчуває подяку, той виконує належне, а хто терпить лиха і прославляє Бога, той готує собі відплату (свт. Іоанн Златоуст, 49, 109).
***
Якщо ти втратиш майна і будеш дякувати, то втрата не може засмутити тебе стільки, скільки радує почуття подяки. Це - тяжкий удар для диявола, це робить душу Любомудров, це навчає нас істинному судженню про речі справжніх (свт. Іоанн Златоуст, 49, 109-110).
***
Якщо ти не знаєш в точності всіх справ Господа свого, то за це ... особливо вклоняйся Йому, - за невимовне Його велич, за незбагненне Його Промисел, за різноманітне і премудре Його піклування (свт. Іоанн Златоуст, 49, 200).
***
Хочеш знати, як потрібно дякувати? .. Сповідувати свої гріхи - і значить дякувати Богові; хто сповідує свої гріхи, той показує цим, що він винен в незліченних гріхах і тільки не отримав гідного покарання. Он-то найбільш і дякує Богові (свт. Іоанн Златоуст, 51, 32).
***
Станом же дякувати за те добро, не тільки нам надані, але і іншим; таким чином ми в стані будемо винищити і заздрість, і затвердити любов і зробити її щирість. Ти вже не в змозі будеш заздрити тим, за кого дякуєш Господа ... Таке подяку звільняє нас від землі і переселяє на небо і робить з людей ангелів (свт. Іоанн Златоуст, 51, 289).
***
Подяка нічого Богу не додає, між тим нас наближає до Нього (свт. Іоанн Златоуст, 51, 289).
***
Якщо ми, згадуючи про благодіяння людей, більшою займисті до них любов'ю, то тим більше, невпинно згадуючи про благодіяння до нас Господа, будемо старанні до Його заповідями (свт. Іоанн Златоуст, 51, 289).
* **
Якби ми мали в собі по тисячі душ, чи не повинні були б покласти всі душі за Господа? Втім, і таким чином ми не зробили б ще нічого гідного Його благодіяння (свт. Іоанн Златоуст, 52, 177).
***
... Будемо дякувати Богові і за чуттєві блага, але ще набагато більше - за духовні. Цього хоче і Він, і заради цих благ дарує і ті, залучаючи і навчаючи ними недосконалих, як людей ще сильно прив'язаних до світу (свт. Іоанн Златоуст, 52, 287).
***
Дякувати ж повинні не тільки багаті, а й бідні, не потребують здорові тільки, а й хворі, не самі благоденства, а й терплять напасті. Немає нічого дивного в подяці тоді, коли справи наші направляються попутним вітром; але коли буває сильна буря, корабель перекидається і знаходиться в небезпеці, тоді подяку служить великим доказом терпіння і вдячності (свт. Іоанн Златоуст, 53, 496).
***
Подяка тоді буває досконалою, коли ми виконуємо те, що потрібне для слави Божої, і коли уникаємо того, від чого ми звільнилися (свт. Іоанн Златоуст, 53, 728).
***
Хоча б ти і не розумів причини чогось, дякуй: в тому-то й полягає подяку (свт. Іоанн Златоуст, 55, 159).
***
... Як стане просити про майбутнє той, хто не вміє дякувати за минуле? (Свт. Іоанн Златоуст, 55, 339).
***
... (Дяка за сумне) походить від душі благородної і сильно відданою Богу. Такі молитви приємні Богу, а іншим і не відповів (свт. Іоанн Златоуст, 55, 339).
***
Якщо ми за те дякуємо, за що інші зневажають, від чого приходять у відчай, - дивись, яке тут любомудрие: по-перше, ти звеселив Бога; по-друге, осоромив диявола; по-третє, показав, що те, що трапилося (з тобою) ніщо ... Якщо ти дякуєш, то диявол, що не отримав ніякого успіху, відступає, а Бог. як Приявший честь, в нагороду нагороджує тебе більшою честю. І не може бути, щоб людина, вдячності в нещасті, страждав. Душа його радіє, роблячи добру, маючи чисту совість, - вона насолоджується своїми похвалами ... Немає нічого святішим тієї мови, яка в нещастях дякує Богові, він, справді, нічим не відрізняється від мови мучеників і отримує такий же вінець, як і той . Адже і у нього стоїть кат, який змушує відректися від Бога богохульством, варто диявол, терзає болісними думками, затьмарює (душу) скорботою. Отже, хто переніс скорботу і дякував Богові, той отримав вінець мученицький. Якщо, наприклад, болить дитя, а (мати) дякує Богові, це - вінець їй. Не гірше чи будь-якої тортури скорботу її? Однак ж вона не змусила її сказати жорстоке слово. Помирає дитя - (мати) знову дякує (Бога). Вона стала дочкою Авраама. Хоча вона не заклать (дитяти) своєю рукою, але вона не тужила, коли брали у неї дар (Божий) ... (свт. Іоанн Златоуст, 55, 426-427).
***
На знак подяки Богу повинні ми приносити все, що маємо, бо не маємо стільки, скільки повинні. Що принесемо достойного Тому, Хто вище всякого відплати? (Прп. Ісидор Пелусіот, 63, 334).
***
Благодійників слід прославляти не тільки за те, що могли зробити, але і за те, що хотіли <зробити>, хоча не могли, і що бажали, за те свідчити подяку, а чого не могли, за те не звинувачувати. Бо хто судить про справах не за наміром, а по закінченню, той невежественен і не знає суті справ ... (прп. Ісидор Пелусіот, 63, 351).
***
... Не станемо у Бога вимагати звіту в тому, що робиться, але будемо прославляти Його за все (прп. Ніл Синайський, 71, 193-194).
***
... Соромно для нас благословляти Бога при добром і мовчати при сумному становищі справ ... паче має дякувати, коли злостраждем (прп. Ніл Синайський, 71, 205).
***
... Дяка - є свідчення про кохану Бога (прп. Феодор Студит, 88, 566).
***
... Скільки потрібно було для нас дихати повітрям, стільки потрібно було дякувати Богові, в самих спокусах, скорботах і нестатки, яким піддаємося, йдучи шляхом богоугожденія (прп. Симеон Новий Богослов, 74, 74).
***
Хто подолано і оздоровел від великої і неісцелімой хвороби душевної, за єдиним Божу призрению, той радіти повинен і веселитися, і всією душею і всією думкою своєю дякувати Богові, який явив до нього таку милість і зцілив його, повинен бути лагідний і смиренний, дивуючись явленої йому Богом великої милості, і, сповнений будучи весь добротою і милосердям, бути завжди до підлеслевим собі людям жалісливим і милостивим, нікого не зневажати, перед усіма взагалі бути смиренним, з усякою радістю. Так грішник, силою Христовою позбавлений обтяжуючу його пристрастей, повинен радіти і веселитися про порятунок Христовому. Якщо ж він, отримавши таке позбавлення і зцілення, стане пишатися, то, адже диявол поблизу і знаряддя страстей все ще в нас суть, віддалиться знову благодать Христового, і диявол, прийшовши, обурить помисли його і направить його робити тілом справи, гірші колишніх ( прп. Симеон Новий Богослов, 74, 166).
***
Дякую Тобі, Владико, за те, що я страждаю більш неправедно. Якщо ж праведно, то нехай буде мені (це), Христе, в спокутування гріхів і на очищення від незліченних гріхів моїх (прп. Симеон Новий Богослов, 76, 79-80).
***
Дяка за ті блага, які сприйняті від Бога, робить сприятливим Йому смиренність і відсутність зухвалості по відношенню до тих, які не мають того; а гордовитість в подяці, як ніби-то завдяки своєму ретельності і знання воно прийшло, і осуд тих, які цього не мають, - роблять подяку неугодним Богу (свт. Григорій Палама, 26, 24).
***
... Провідник дарів Божих до людини є серце, невпинно рухоме до вдячності ... (натр. Калліст і ін. Ігнатій, 89, 330).
***
... Уста, завжди вдячності, сприймають благословення від Бога, і в серці, що перебуває в подяці, сходить раптово благодать (патр. Калліст і ін. Ігнатій, 89, 330).
***
Богу не потрібні подяки твої, але тобі невідкладно потрібні Божі добродійства. Пріятеліще ж і сховище цих благодіянь до тебе є вдячне серце (прп. Никодим Святогорець, 68, 229).
***
Будь-яке благо, Пожалуйста маємо, и всяке добро, Пожалуйста робимо, є Боже и від Бога. Чому на нас лежить обов'язок дякувати Йому за все, за будь-яке благо, від всещедрий правиці ЙОГО отримується, Явне чи то б або не Явне, за всяке добро діяння, за Кожний добрий подвиг и за будь-яку победу над ворогами нашого Спасіння , як нам и заповідано: про Подяку Складанний: ця бо є воля Божа в Хрісті Ісусі в вас (1 Сол. 5, 18). Подбай ж зігрівати в собі почуття подяки до Бога з першого моменту після пробудження від сну, на повний день, і засинай зі словами подяки на вустах, бо ти занурений в Божі добродійства, серед яких є і сам сон (прп. Никодим Святогорець, 68 , 229).
***
... Як же возгреть в собі почуття подяки Богу і завжди зберігати його? - Розглянь всі Божі благодіяння до роду людського ... і до себе самого, і частіше проходь їх думкою своєю і обертай в пам'яті своєї, і якщо у тебе є серце, то не зможеш не приносили до Бога вдячних піснею. Зразки сему знайдеш в молитвах і в писаннях святих (прп. Никодим Святогорець, 68, 230).
***
Чим же пристойно нам виявити перед Богом свої почуття подяки Йому? Роби те, що хоче від тебе Бог, оточуючи тебе Своєю щедродательностью. Чого ж хоче Бог? Оточуючи тебе Своїми благами, Бог хоче, щоб ти, бачачи їх, безперестану згадував про Нього ... хоче, щоб ти пристав до Нього всією любов'ю, - і приліпися; хоче, щоб ти ні в чому не відступав від волі Його і всім догодити йому намагався, - і роби так; хоче, щоб ти у всьому на Нього єдиного покладався, - і здайся; хоче, щоб ти, поминаючи, як багато разів ображав Благодійника свого злими і сороміцькими справами своїми, журився про те, каявся в тому, оплакував то, поки не умиротворити зі своєю совістю і не приймеш посвідчення, що і Бог простив тобі все, - і роби так (прп. Никодим Святогорець, 68, 231).
***
Між людьми невдячність обзивається чорною. Яке поприбираєш слово для обозванія невдячності до Бога? Зігрівати ж завжди в собі почуття подяки Богу, особливо Попеко про се в храмі, під час Літургії, на якій приноситься Богу Безкровна Жертва, іменована Євхаристією, що означає подяку. Не забудь, що тут ти нічим іншим не можеш гідно виявити подяку Богові, як повною готовністю все своє і себе самого принести в жертву Богу, на славу Всесвятого імені Його (прп. Никодим Святогорець, 68, 231).
***
З благоговейной покорою віддай славослів'я судом Божим, і виправдай знаряддя, обрані Богом для твого покарання. Світ Христов зійде в твоє серце (свт. Ігнатій Брянчанінов, 38, 176).
***
Слава Богу! Могутні слова! Під час скорботних обставин, коли оточать і зберуться навколо серце помисли сумніву, малодушності, незадоволення, нарікання, має примусити себе до частого, неспішного, уважному повторення слів: Слава Богу! (Свт. Ігнатій Брянчанінов, 38, 389).
***
Достойно і праведно - створення невпинно щоб скласти подяку Тобі, Бога Творця, який витягнув нас в буття з нікчеми ... прикрасив нас красою, славою Твого образу і подоби, переставив нас в блаженство і насолоду раю ... (свт. Ігнатій Брянчанінов, 38, 391 ).
***
Славослів'ям Бога прогоняются помисли невір'я, малодушності, нарікання, хули, відчаю, - вводяться помисли святі, божественні (свт. Ігнатій Брянчанінов, 39, 108).
***
Дяка Богові має своє особливе властивість: народжує і підсилює віру, наближає до Бога (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 285-286).
***
Тільки той, хто проводить земне життя як мандрівник, за способом мислення, по сердечному відчуття, по минає з них діяльності, може невпинно славословити і дякувати Богові (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 288).
***
Невимовне славослів'я і подяку Бога обіймає християнина серед поневірянь і утисків, якими Промисел Божий усуває його від співчуття і поневолення гріха, якими він сопрічісляется до сонму послідовників Христових (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 291).
***
З хреста ми здатні сповідувати і славословити Бога; в благополуччі земній ми більш здібні до відкидання Його (свт. Ігнатій Брянчанінов, 41, 292).
***
... Дякою вводиться в душу чудное спокій, вводиться радість, незважаючи на те, що звідусіль оточують скорботи. ,, (свт. Ігнатій Брянчанінов, 43, 96-97).
***
... Дякую Господу ... і за те, що дається, і за те, що не дається (свт. Феофан, Затв. Вишенський, 79, 109).
*********
У Печерському монастирі був чорноризець, на ім'я Арефа. Багато багатства мав він у своїй келії і ніколи навіть хліба не подав жебраку. Так був скупий, що і себе самого морив голодом. В одну ніч злодії обікрали його. Арефа від великого горя хотів себе погубити і багатьом докучав звинуваченнями. Ми всі молили його припинити пошуки, але він і слухати не хотів. Старці втішали його, він же дошкуляв всім жорстокими словами. Через кілька днів впав він в лютий недуга, вже був при кінці, а й тут не вгамовувався від нарікання і хули. Господь, всім хоче спасіння, показав хворому пришестя Ангелів і полки бісів, і він почав волати: «Господи, помилуй! Господи, я згрішив! Все то Твоє, я більше не нарікаю! »Звільнившись від хвороби, він розповів нам, що було йому таке бачення:« Прийшли Ангели, також і біси, і почали вони змагатися про вкрадене золото, і сказали біси: він не похвалив, а похулив <Бога », і тепер він наш і нам відданий. Ангели ж говорили мені: «О, окаянний людина! Якби ти подякував Богу за вкрадене, то зараховано б тобі, як Іову. Велику справу перед Богом милостиня, але хто дякує за вкрадене - робить більш; диявол бажає довести людину до хули, а подякою потерпілий передає всі Господу - так це більш милостині ». Я став кричати: «Господи, прости, більше не нарікаю», - і біси зникли, а Ангели зраділи ». З тих пір Арефа завжди славив і дякував Богові (97, 51 - 52).
Помітілі помилки в тексті? Віділіть ее ведмедика та натісніть Ctrl + Enter
<<< ЗМІСТ >>>
Чи пройшов день?І хто в змозі віддати Йому за добрість Його до нашого смертному роду?
Хто розтягнув для мене землю?
Хто провидінням Своїм і вологе єство вчинив прохідним?
Хто влаштував мені небо яко комару (Іс. 40, 22)?
Хто носить переді мною світильник сонця?
Хто посилає джерела в долину?
Хто приготував русла річок?
Хто віддав мені на службу безсловесних тварин?
