Доказ існування диявола

Тисячі людей щодня намагаються довести або спростувати існування Бога. А у мене сьогодні завдання подрібніше: я хочу довести існування диявола. І хоча логічні викладки в питаннях віри також безглузді, як і в питаннях любові, я спробую виглядати не таким вже й великим ідіотом.
Диявол - в перекладі означає «брехун». І мета статті - довести в принципі існування віртуального брехуна, ніж козлоногих тварі з рогами і хвостом.
І допоможе нам в цьому відомий зі шкільної лави закон збереження енергії, правда, стосовно інформації. Тому що інформація - це не що інше, як енергія, зодягнена в словесну форму.
Ось лампочка під стелею - вона загориться, лише варто натиснути на клавішу вимикача, і згасне при русі клавіші в зворотну сторону. Є ток в електричних проводах - лампа горить, немає - лампа не горить. Подібно лампочці і будь-яка людська переконання.
Ще якихось тридцять років тому ми були переконані, що живемо ми в самій щасливій країні в світі. Ми що, це самі придумали? Ні, нам це кожен день повідомляла радянська пропаганда. Сьогодні багато хто має в тисячу разів більше барахла, ніж тридцять років тому. У багатьох є квартири, автомобілі, побутова електротехніка. Магазини завалені всілякими стравами. Але переконані ми, як і тридцять років тому, що живемо в самій щасливій країні? Навряд чи, скоріше навпаки. Припинила сурмити радянська пропаганда, і відразу зникла впевненість людей. Ні до мізків припливу вселяється інформації - немає і переконання. Таким чином, наші переконання «загоряються» від припливу інформації як лампочка - від електроструму.
Спробуємо знайти джерела звичайних стійких переконань кожної людини, ну, наприклад, автора цієї статті - закоренілого, припустимо, атеїста. І для цього по кожному з його переконань задамо три питання: хто був першим джерелом впевненості, хто - стійким повсякденним, і, нарешті, джерело чи сам автор цих переконань?
Переконання перша: автор упевнений в тому, що його звуть Андрій.
Хто першим так його назвав? Звичайно, його мама, Царство їй Небесне.
Хто сьогодні його так називає? Так все, кому не лінь - чоловік тридцять щодня. Зауважимо, що якби всі почали раптом кликати його «Ваше превосходительство», то вже через три дні автор охоче б відгукувався, а через півроку забув, що його колись звали по-іншому. Тобто стійке переконання автора змінилося б через зовнішнього примусового навіювання. Так дитина, змінюючи дитячий сад на школу, раптом від однокласників отримує прізвисько. Перший час він обурений, а потім звикає. І вже власне ім'я, несподівано прозвучала з вуст друзів, здається йому дикістю.
А сам-то автор не заперечує, що його звуть Андрієм? Ні, уявіть собі.
Переконання друге: автор свято вірить, що двічі два - чотири.
Хто першим йому це повідомив? Перша вчителька!
Звідки у нього сьогодні такі відомості? Постійний рахунок в транспорті, на роботі, вдома змушує використовувати всі правила арифметики по сто разів на дню.
А сам автор виступить свідком того, що двічі по два чотири? Безумовно. Він може це довести будь-якому на папірці або на сірниках - за вибором.
Переконання третя: автор твердо знає, що Бога немає.
Хто першим йому це повідомив? Автор не пам'ятає.
Хто кожен день йому це повідомляє? Так ніхто.
А чи може сам автор присягнути, що Бога точно немає? Ні не може.
Таким чином, в третьому випадку ми наткнулися на феномен: тверде переконання існує, а ось припливу до нього інформації немає. Тобто лампа світить без електрики. І що ж ми, нарешті, зловили фізику за руку? Зовсім ні.
Уявімо собі звичайний телевізор, який ловить передачі двох телестанції. Але тільки від однієї телестанції сигнал йде по кабелю, а від іншої ловиться за допомогою антени. Якщо обидві передачі потраплять на один канал, яку ми побачимо? Безумовно, передачу кабельного телебачення - там сильніший сигнал. А якщо ми відключимо кабель від телевізора, то на екрані з'явиться картинка телебачення ефірного.
Людина подібна телевізору. У людини є сенсорні (кабельні) органи сприйняття: зір, слух, смак, дотик, нюх; а також екстрасенсорні (ефірні) або духовні. Днем, коли людина не спить, сенсорне сприйняття «забиває» сприйняття духовне. А ось вночі, коли людина спить, і сенсорні органи відключені, екстрасенсорне сприйняття працює на повну потужність. І в цей момент людини можна «навантажити» будь-якою інформацією.
Ну, ось ми і знайшли канал підживлення третього стійкого переконання автора «Бога немає». Це переконання підживлюється також як і перші два, але не щодня, а щоночі, коли свідомість людини їм не контролюється. І хтось віртуальний із завидною постійністю нашіптує йому цю «істину». Але хто ж цей «джерело»? Хто б він не був, і як би він не виглядав - він диявол, тобто брехун, бо він вселяє автору, і не тільки йому, нахабну явну брехню. Але раз існує диявол, то як він може існувати без Бога?
Але це питання я залишаю без відповіді. І якщо цей відшукати представник пекла може бути і здатний існувати без Бога, в чому я сильно сумніваюся, то я, особисто, не можу. Бог мені потрібен у кожної миті мого життя, і я дуже сильно сподіваюся, що і я Йому теж.

рецензії