Ейнштейн водив додому жінок, не соромлячись дружини

Рівне 130 років тому народився легендарний німецький фізик, творець теорії відносності, Нобелівський лауреат 1921 року, «людина століття» - Альберт Ейнштейн. Прізвище «Ейнштейн» вже давно стало прозивним - синонімом слова «геній». Рівне 130 років тому народився легендарний німецький фізик, творець теорії відносності, Нобелівський лауреат 1921 року, «людина століття» - Альберт Ейнштейн

Ейнштейн водив додому жінок, не соромлячись дружини

Альберт з'явився на світ 14 березня 1879 в Ульмі (Вюртемберг, Німеччина) в сім'ї дрібного комерсанта. Предки Ейнштейна поселилися в Швабії близько 300 років тому, і вчений до кінця життя зберіг м'яку південнонімецьку вимову, навіть коли говорив по-англійськи.

Навчався Альберт в католицькій народній школі, потім, після переїзду сім'ї до Мюнхена, в гімназії. Шкільних уроків, однак, вважав за краще самостійні заняття. Особливо залучали його геометрія і популярні книги з природознавства, і незабаром в точних науках він далеко випередив своїх однолітків. До 16 років Ейнштейн опанував основами математики, включаючи диференціальне та інтегральне числення.

Мати генія була владної, жорсткої і деспотичної жінкою. Вона робила все, щоб підпорядкувати сина своєї волі і користувалася його ідею його виключної талановитості. При цьому вона також закликала його побоюватися жінок як джерела похоті, інтриг, жадібності й заздрості. У тому, що особисте життя Альберта не склалася, багато хто схильний був звинувачувати саме його мати і її владний, підозрілий, жорстокий і грубий характер, який залишив болісний слід на характері її сина.

Першою дружиною Ейнштейна була сербка Мілева Марич. Ще до весілля вона завагітніла і поїхала народжувати до батьків в Сербію. Від свого першого нерукотворного дива Ейнштейн відмовився, вважаючи, що байстрюк зашкодить його науковій кар'єрі.

За однією з версій - дитина виховувалася якийсь час у батьків Мілеви, а пізніше дівчинку удочерили невідомі люди. За іншою - дівчинка народилася розумово відсталою, у неї була хвороба Дауна. І дружина, за наполяганням Ейнштейна, здала дитину в притулок для неповноцінних дітей. Потім вони все-таки одружилися і народили ще двох, вже законних, синів.

Мілева постійно ревнувала Альберта. Траплялося, що знатна і багата дама приїжджала за ним на автомобілі і відвозила на весь день. До того ж Мілева вважала, що Ейнштейн занапастив її наукову кар'єру - вона була непоганим математиком, і в університет, куди Альберт поступив з другого разу, вона поступила з першого.

Зрештою, пара розлучилася. Примітно, що при розлученні Мілева, прорахувавши все з математичною точністю, обмовила, що частина Нобелівської премії, про яку у вченого тоді ще й гадки не було, він віддасть дітям. Через роки фізик обіцянку дотримав.

Старший син Ейнштейна, Ганс Альберт, став професором гідравлічної інженерії в Каліфорнійському університеті. Молодший, Едуард, був також обдарованим, але страждав на вроджену шизофренію і помер у психіатричній лікарні, де провів більшу частину життя.

Другою дружиною Ейнштейна стала його двоюрідна сестра Ельза Ловенталь. Вона була на три роки старша за нього і раніше вже була одружена, від якого у неї було дві дочки. Ельза змирилася з пригодами геніального чоловіка. Коли він приводив жінок додому на ніч, вона, як ні в чому не бувало, лягала спати одна, а вранці з посмішкою варила чоловікові каву.

Після опублікування архівом Єврейського університету листування Альберта Ейнштейна стали відомі й інші подробиці життя неординарної особистості. Виявляється, йому подобалося грати на скрипці більше, ніж читати нудні лекції в університетах; він ніколи не носив шкарпеток; до того ж першу дружину великого вченого коштувало великих зусиль привчити його користуватися зубною щіткою.

Але при всьому при цьому він автор понад 300 наукових робіт з фізики, а також близько 150 книг і статей в галузі історії та філософії науки та ін. Він створив кілька значних фізичних теорій.

Дивіться фоторепортаж: кухня спецефектів

В архівах Нобелівського комітету було виявлено близько 60 номінацій Ейнштейна в зв'язку з формулюванням теорії відносності; його кандидатура незмінно висувалася на нагородженням щорічно з 1910 по 1922 роки (крім 1911 го і 1915 го). Однак Нобелівська премія була присуджена йому тільки в 1922 році - за відкриття закону фотоелектричного ефекту, який представлявся членам Нобелівського комітету найважливішим внеском вченого в науку.

Найцікавіше дивіться на головній сторінці

Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация