- біографія Георгій Костянтинович Жуков - легендарний радянський полководець, маршал Радянського Союзу,...
- маршал Жуков
- Особисте життя
- смерть
біографія
Георгій Костянтинович Жуков - легендарний радянський полководець, маршал Радянського Союзу, який був однією з ключових фігур Червоної армії під час Великої Вітчизняної війни і згодом отримав в народі прізвисько «Маршал Перемоги». Після смерті Йосипа Сталіна в біографії Георгія Жукова з'являються міністерські посади - спочатку він був першим заступником Міністра оборони СРСР, потім сам очолив це відомство. Але в 1958 році Жуков виключений з Центрального Комітету Партії, позбавлений усіх посад в армії і відправлений в примусову відставку.
Фото Георгія Жукова в молодості
Біографія Георгія Костянтиновича Жукова бере початок ще в кінці XIX століття. Він народився в селі Стрелковка, що в Калузькій губернії. Георгій виходець із простої селянської родини, тому освіту здобув лише початкову - три класи церковно-приходської школи, які закінчив з відзнакою. Потім хлопчика відправили в Москву, де він став підмайстром в невеликій скорняжной майстерні. До 13-ти років він уже відмінний майстер, але тяга до навчання не дає Жукову спокою, і підліток надходить на вечірні загальноосвітні курси і отримує атестат зрілості.
Фото Георгія Жукова в молодості
Коли почалася Перша світова війна, Георгія закликають до імперської армії і відправляють в кавалерійський полк. Цікаво, що завдяки освіті він міг піти в школу прапорщиків і стати відразу ж офіцером, але посоромився в 19-річному віці командувати досвідченими солдатами, тому відмовився. Як скаже маршал Жуков згодом - це була щаслива думка, інакше після революції йому довелося б емігрувати. Беручи участь в бойових діях, молодий кавалерист був поранений, частково втратив слух, але зробив ряд подвигів, в тому числі захопив поодинці німецького офіцера. За це майбутній полководець був нагороджений Георгіївським хрестом.
полководець
Під час Громадянської війни Георгій Жуков приєднався до Червоної Армії і воював з військами Антона Денікіна і Петра Врангеля. У 1920-му році Жуков закінчує Рязанський кавалерійські курси і стає командиром взводу, пізніше - ескадрону. Саме його підрозділ займалося придушенням селянського бунту під Тамбова, так званого Антонівського повстання. За вдалу операцію Жукова представили до ордена Червоного Прапора. В середині 20-х років Георгій погодився на викладацьку посаду в Білоруському державному університеті, де вів військово-допризовну підготовку.
Георгій Костянтинович Жуков | Біла Росія
У 30-х роках Георгій Костянтинович знову в командирський сідлі. Йому довірили 4-ю кавалерійську дивізію, потім призначили заступником командувача Білоруським військовим округом по кавалерії. Пізніше Георгія Жукова намагалися скомпрометувати і звинуватити в зв'язках з несподівано став ворогом народу командувачем Білоруським округом Ієроніма Уборевича. Полководець не розгубився і особисто на ім'я Йосипа Сталіна, а також Климента Ворошилова відправив телеграми з питанням: як він міг за службовим обов'язком не контактувати з безпосереднім начальником. Справа обмежилася лише доганою.
Маршал Георгій Жуков | Репортаж
Напередодні Великої Вітчизняної війни Політбюро призначило Георгія Костянтиновича начальником Генерального штабу. Насамперед Жуков зажадав привести всю армію в бойову готовність, так як передбачав напад фашистської Німеччини, але не у всіх своїх ідеях зміг переконати Вождя, про що після війни неодноразово публічно жалкував.
З бойових дій під час Другої світової війни варто особливо виділити бої на Західному фронті і командування проривом блокади Ленінграда. Полководець Георгій Жуков наказав розстрілювати всіх, хто кине зброю, через що мав надалі славу жорстокого воєначальника, проте його дії приносили успіхи. Також Жуков курирував війська в битві на Курській дузі і ідеально провів наступальну операцію «Багратіон».
маршал Жуков
Звання Маршала Радянського Союзу Георгію Костянтиновичу Жукову було присвоєно на початку 1943 року. Він став першим офіцером, удостоєним цього звання від початку війни. Як маршал він приймав капітуляцію фашистської Німеччини, а також брав в 1945 році головні Паради Перемоги в Москві на Червоній площі і в Берліні біля Бранденбурзьких воріт.
Уже через рік розігралася знамените «Трофейне справу», в ході якого легендарного маршала Перемоги звинуватили в незаконному привласненні різних предметів розкоші і роздуванні своїх заслуг у справі розгрому армії Адольфа Гітлера . Георгій Жуков визнав, що дійсно привіз з Німеччини багато меблів, килимів та іншої модної начиння, і розкаявся в тому, що не поставив до відома про це вище начальство. В результаті його перевели на посаду командувача Уральським військовим округом.
Георгій Жуков - людина, яка перемогла Гітлера | біле справу
Після смерті Сталіна полководця повертають в Москву і за розпорядженням Микити Хрущова призначають першим заступником міністра оборони, а пізніше і міністром. До речі, Георгій Жуков зіграв далеко не останню роль в усуненні від влади Лаврентія Берії , Який і був його викривачем в «трофейні справі». На думку більшості дослідників, маршал Жуков став однією з ключових фігур в придушенні Угорського антикомуністичного повстання 1956 року і провів досить криваву операцію «Вихор». Після неї Хрущов злякався великого впливу міністра оборони на громадськість і воєначальників, тому домігся повного відсторонення Георгія Жукова від справ і відправив його у відставку.
Особисте життя
Про маршала в народі ходить маса міфів, в тому числі і про особисте життя Георгія Жукова. Тому варто говорити тільки про тих романтичних стосунках, які він сам визнавав. Вперше Жуков міг одружитися ще юнаком. У нього був роман з дочкою домогосподарки, у якій Георгій знімав московську квартиру. Але через Першої світової війни ті плани канули в лету. У 1919 році в саратовському лазареті Георгій Жуков зустрів медсестру Марію Волохову і між ними відразу ж спалахнули почуття. Але через військові дій молоді люди розлучилися.
Георгій Жуков з дружиною Олександрою Зуйкова і дочками | LiveInternet
Через рік майбутній маршал покохав юну вчительку Олександру Зуйкова, яка стала вважатися його дружиною, хоча офіційно розписалися вони тільки в 1953 році. І тут доля знову звела Георгія Костянтиновича з Марією Волохова. Кілька років Жуков розривався між двома жінками. Цікаво, що майже одночасно дами зробили його батьком: Олександра народила доньку Еру, а Марія - Маргариту. До речі, обидві «дружини» Георгія Жукова знали один про одного, але мирилися з ситуацією. Пізніше Волохова вийшла заміж і порвала стосунки з коханим. А офіційна дружина подарувала Георгію ще одну дочку Еллу.
Георгій Жуков з останньою дружиною Галиною Олександрівною | бульвар Гордона
Під час Другої світової війни Жуков жив у цивільному шлюбі з військовим фельдшером Лідією Захарової. Вона пройшла з маршалом всю війну, не раз виходила з ним на передову і переїхала на південь України, коли того призначили командувачем одеського військового округу. Вони розлучалися тільки тоді, коли відвідувати чоловіка приїжджала Олександра Зуйкова. У підсумку, Георгій Костянтинович порвав відносини з коханкою, але не заради дружини, а заради військового лікаря Галини Семенової. Вони теж жили у фактичному союзі, але в 1965 році Георгій Жуков офіційно розлучився з Зуйкова і пішов в ЗАГС з Галиною, яка народила йому четверту дочку Марію.
Георгій Жуков з дочкою Марією | LiveInternet
Всі дочки Георгія Жукова отримали чудову освіту. Маргарита закінчила юридичний і економічний факультет МГУ, більше 40-ка років викладала політекономію в різних столичних вузах. Вона є засновницею громадського фонду «Маршал Жуков». Ера і Елла закінчили МДІМВ. Старша з них була співробітницею Інституту держави і права Російської академії наук, а молодша стала журналістом. А Марія Георгіївна написала і видала широко відому книгу «Маршал Жуков - мій батько».
смерть
В останні роки життя Георгій Жуков знову став відвідувати Кремлівський палац з'їздів, де його незмінно зустрічали тривалими оплесками. Також маршал був консультантом документального фільму «Якщо доріг тобі твій дім» і «Сторінки Сталінградської битви», причому він навіть знявся в двох серіях. Вийшла в друк і книга мемуарів «Спогади і роздуми», над якою Жуков працював більше 10 років.
Пам'ятник маршалу Жукову в Москві на Червоній площі | російський кур'єр
В Наприкінці 1973 помирає дружина Георгія Жукова, Галина Олександрівна, після чого маршал став відчувати себе все гірше і гірше. Він переніс інсульт, потім інфаркт, а навесні впав у кому. Георгій Костянтинович Жуков помер в лікарні 18 червня 1974 роки після кількох тижнів перебування в комі. Незважаючи на останню волю полководця про традиційний похованні, його тіло кремували, а прах поховали в Кремлівській стіні на Червоній площі Москви. На 100-річчя з дня народження маршала Георгія Жукова вперше в історії кремлівського некрополя була відслужена панахида.
