Нещодавно мою дочку збив на пішохідному переході мікроавтобус, на дорогах була ожеледиця. Обійшлося без переломів, але було багато ударів і гематом.
Я звернулася до водія - винуватця ДТП, останній послався на страхову, мовляв, у нього застрахована цивільна відповідальність, і нічого він особисто відшкодовувати не буде, вручив лише копію страхового поліса.
Я дізналася, що водія, який збив мою дочку, оштрафували за ДТП в суді, так як факт ДТП був запротокольовано нарядом прибула патрульної поліції.
Я, як і сказав винуватець ДТП, зверталася в його страхову компанію, але там, на жаль, мені теж нічого не відшкодували і сказали, щоб я за відшкодуванням йшла до водія, та й взагалі на компенсацію має право моя дочка, а не я, оскільки дочка вже повнолітня.
Я в повному замішанні: до кого мені звертатися за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди? Припустимо, якщо я або моя дочка будемо звертатися з такого роду позовом до суду, хто повинен бути в такому випадку відповідачем? Водій - винуватець ДТП або ж страхова компанія?
Олена ВАСИЛЬЄВА, Київ
Зимова пора передбачувано чревата ожеледицею, який є більш ніж в 50% причиною ДТП, в т. Ч. Не рідкісні випадки і наїздів на пішоходів.
Дорожньо-транспортні пригоди, в результаті яких страждають люди, в залежності від тяжкості тілесних ушкоджень чреваті для винуватців ДТП не тільки залученням до адміністративної відповідальності (штраф, позбавлення прав), а й кримінальною відповідальністю - в разі отримання потерпілими тілесних ушкоджень більш серйозних, ніж легкі .
Так, при ДТП, в якому люди отримали середньої тяжкості або більш важкі тілесні ушкодження (в т. Ч. І призвели до смерті потерпілого), водій-винуватець може, крім штрафу, по ст. 286 Кримінального кодексу бути притягнутий до виправних робіт до двох років або ж потрапити за грати на строк до 12 років.
Якщо винуватець ДТП добровільно не відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, заподіяну в результаті ДТП, така шкода доведеться відшкодовувати через суд, причому в обох випадках. Тобто якщо пощастило звільнитися в ДТП легкими тілесними ушкодженнями, то в суд на відшкодування шкоди слід звертатися в загальному цивільному порядку. Якщо ж має місце кримінальну справу стосовно винуватця ДТП і потерпілі отримали середньої тяжкості і більш важкі тілесні ушкодження, то слід заявляти цивільний позов у кримінальній справі.
За загальними правилами, які встановлені Цивільним кодексом, збиток або майнову шкоду відшкодовується особою, яка така шкода заподіяло.
Профільної нормою для відшкодування майнової шкоди є ст. 1166 Цивільного кодексу, згідно з якою: «Майновий шкода, завдан неправомірнімі рішеннями, діямі чи бездіяльністю особістом немайновім прав фізичної або юридичної особи, а такоже шкода, завдан майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повну обсязі особою, яка ее завдан. Особа, яка завдан Шкоди, звільняється від ее відшкодування, если вона доведе, что Шкоди завдан НЕ з ее вини ... ».
Крім того, біль і страждання, викликані фізичним болем, пов'язаної з травмою при ДТП, також є підставою і для відшкодування моральної шкоди. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу моральну шкоду може полягати в тому числі «... у фізічному болю та страждань, якіх фізична особа зізналася у зв'язку з каліцтвом або іншім пошкодженню здоров'я ...». Тому в разі ДТП можна просити стягувати не тільки матеріальні збитки, пов'язані з різними витратами, наприклад на лікування або реабілітацію після тілесної травми, але і збитки моральний, викликаний морально-психологічними стражданнями в зв'язку з фізичним болем.
Повертаючись до питання, ким же відшкодовуються збитки, завдані в результаті ДТП, необхідно позначити, що в разі ДТП вимоги про відшкодування шкоди можуть бути пред'явлені не тільки безпосереднього винуватця ДТП, а й іншим особам. ДТП завжди пов'язане з джерелом підвищеної небезпеки, а автомобіль - це, безсумнівно, джерело підвищеної небезпеки, таким його прямо визначає і Цивільний кодекс. Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК, якщо збиток завдано джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю по використанню, зберіганню і змістом транспортного засобу), така шкода відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т. п.) володіє транспортним засобом.
Разом з тим чинне законодавство прямо наказує можливість відшкодування завданих потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою - якщо законом передбачена така обов'язок.
Ст. 999 Цивільного кодексу вказує: «Законом может буті встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи буті страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншімі особами за свой рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування)».
До обов'язкового страхування законодавство відносить і страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно ст. 3 закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування Шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та / або майну потерпіліх внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнового інтересів страхувальніків ».
Т. е. Цивільно-правова відповідальність кожного водія повинна бути застрахована в обов'язковому порядку, відсутність у водія, який керує автомобілем, полісу страхування цивільної відповідальності переслідується за законом, оскільки це по суті є складом адміністративного правопорушення, за яке покладається великий штраф.
У тому ж законі (№1961-IV) в ст. 5 визначено, що «об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові Інтереси, что НЕ суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпіліх внаслідок ЕКСПЛУАТАЦІЇ забезпеченого транспортного средства ».
А в ст. 6 передбачено, що «страховим випадка є ДТП, Що сталося за участю забезпеченого транспортного засоби, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та / або майну потерпілого».
Системний аналіз статей 9, 22-31, 35 і 36 закону № 1961-IV дозволяє стверджувати, що настання страхового випадку, т. Е. Скоєння застрахованою особою ДТП, є прямою підставою для здійснення виплати страховиком (страховою компанією) страхового відшкодування потерпілому в межах страхової суми, передбаченої договором обов'язкового страхування відповідальності власника транспортного засобу.
Відшкодуванню страховою компанією за вказаним договором підлягає шкода, завдана майну, здоров'ю потерпілого. Відшкодуванню підлягає і збитки, пов'язані з можливою смертю потерпілого.
На практиці, щоб з'ясувати розмір збитку, проводиться оцінка суми збитку із залученням фахівців, які і визначають розмір збитку на підставі документів, наданих потерпілим. Якщо розмір збитку перевищує граничну суму відшкодування, передбачену договором, страхова компанія обмежується у виплаті максимальною сумою, передбаченої договором.
Для здійснення виплати страхової суми потерпілий або інша особа, яка має право на отримання виплати, має звернутися в страхову компанію з відповідною заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.
Таким чином, виходячи з усього зазначеного вище, в разі ДТП потерпілий відповідно до вимог спеціального закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на звернення до страхової компанії, в якій застрахована відповідальність водія, винуватця ДТП.
Але право на звернення до страхової компанії і право на відшкодування від страхової компанії не виключає права на звернення і до самого винуватця ДТП за відшкодуванням збитку. Як передбачено ст. 1 194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа повинна сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічна правова позиція відображена і в рішенні Верховного Суду України від 20 січня 2016 у справі № 6-2808цс15: «... потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. ВІН вільно, на власний розсуд обирає способ Здійснення свого права Шляхом Звернення вимоги Виключно до особини, яка завдан Шкоди, про відшкодування цієї Шкоди, або Шляхом Звернення до страховика, у которого особа, яка завдан Шкоди, застрахувала свою Цивільну відповідальність, Із Вимоги про виплату страхового відшкодування, або Шляхом Звернення до страховика та в подалі до особини, яка завдан Шкоди, за наявності передбачення статтей 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовітіся від свого права вимоги до страховика та здобудуть повне відшкодування Шкоди від особини, яка ее завдан, в рамках деліктного зобов'язання, Незалежності від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдан Шкода. У такому випадка особа, яка завдан Шкоди и цивільно-правова відповідальність якої застрахована, после удовольствие вимоги потерпілого НЕ позбавлено права захістіті свой майновий Інтерес за договором страхування та звернути до свого страховика за договором Із відповідною Вимоги про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі согласно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ».
Віщевікладена правова позиція такоже відображена и у Постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 р. по делу № 6-2808цс15, де суд дійшов такого висновка: «... право потерпілого на відшкодування Шкоди ее заподіювачем є абсолютно, и суд не вправі відмовіті в такому позові з тих підстав, что цивільно-правова відповідальність заподіювача Шкоди застрахована.
У разі удовольствие такого покличу заподіювач шкоди не позбавленій возможности пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, З якою ним уклад договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ».
Якщо потерпілий звернувся до страховика і отримав страхове відшкодування в розмірі, який в повному обсязі відшкодовує завдані збитки, деликтное (первинне) зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ГК виконанням, проведеним належним чином. Простіше кажучи, якщо потерпілий отримав всю суму відшкодування зі страхової компанії, то до водія-винуватця він вже не має права звертатися з вимогою про відшкодування шкоди.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Я в повному замішанні: до кого мені звертатися за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди?Припустимо, якщо я або моя дочка будемо звертатися з такого роду позовом до суду, хто повинен бути в такому випадку відповідачем?
Водій - винуватець ДТП або ж страхова компанія?
