Вові Завадюк в день народження.
З Завадюк ми познайомилися давно. Але не особисто. Наші спільні знайомі-друзі-колеги чомусь постійно розповідали нам один про одного байки. Вова чув про божевільну Маші, яка днями і ночами смажить котлети. Я в свою чергу слухала, як Вова спочатку шукає чупакабру в новинах на СТБ, а потім робить талант-шоу на тому ж СТБ, а слідом - на 1 + 1. А потім на цьому самому 1 + 1 ми і познайомилися. І Вова напоумив мене зробити котлети з рибної ікри. Чи не осетрової, немає. І навіть не лососевою.
Але все по порядку.
Попросила я Вову я якось по роботі про послугу. І кажу йому: «Проси, що хочеш!».
- Дуже добре, - зрадів Вова. - Хочу ...
І замовк. Задумався. Прикусив кулькову ручку. А я захвилювалася. Зрозуміла, що «проси що хочеш» - це дуже необачно. Хіба мало що йому в голову спаде. А Вова подумав-подумав і каже:
- Хочу котлети з ікри!
«Взагалі охрінів», - промайнуло у мене в голові. А вголос я сказала:
- А чи не жирно тобі буде, дорогий Вова?
- Та ні, ти не те подумала. Маленька така ікра. З риби, яка в річці плаває.
Я зраділа. Дрібна ікра - це добре. Це вам не з осетра. І не з лосося. З дрібної ікри скільки хочеш котлет можна намесіть. Тому біжимо в рибний магазин, купуємо там півкіло рибної ікри (коропа, карася або минтая, наприклад). Будинки гарненько промиваємо її і позбавляє від плівок. Якщо пленочки не прибрати, ікра не розпадеться на дрібні кульки - в такому вигляді зручно смажити биточки. Але ми ж говоримо з вами про котлетах!
Тому отримуємо купу дрібних кульок, вбиваємо туди пару яєць, додаємо головку дрібно порізаного ріпчастої цибулі і кілька жменю борошна / манки / кукурудзяного крохмалю. Солимо-перчимо до смаку і гарненько вимішуємо все ложкою. А потім цієї самої ложкою викладаємо котлетки на сковорідку і смажимо на середньому вогні як оладки. Усе. Можна їсти навіть холодними. У спеку саме воно.
А цей рецепт я викладаю саме сьогодні тому що у Вови 9 червня День народження. Многая літа, бородань!
