Осінній марафон: подорожуємо по Україні

Урицькі скелі. У шапці листяних лісів особливо гарні на початку жовтня

Рівно тиждень тому було осіннє рівнодення. Якщо для астрономів це всього лише момент, коли тривалість дня і ночі на всій Землі однакова і дорівнює 12 годинам, то за народним календарем минулої середи настала золота осінь. Це короткий час, що триває до середини жовтня, зазначено цілком певним настроєм в природі. Листя на деревах жовтіє все сильніше, але оскільки дні стоять тихі, то вона ще тримається на деревах. Цим коротким екскурсом в природознавство я підводжу читача до думки, що настав найкращий час осені, яке варто проводити поза міських вулиць. Причому вибирати краще ті краї, де багато листяних лісів. Вони зараз наймальовничіші. А в жовтні задуют вітри - і рослинність буквально за кілька днів стряхнет яскраве вбрання, а на зміну сонця і тепла прийдуть дощі і тумани. Ось тоді і посидьте вдома.

Так що ловіть останні теплі деньки і насолоджуйтеся краєвидами, які нам дарує золота осінь. А щоб вони не були набриднути, ми вирішили не писати про улюблених, але вже набридлих парках Олександрії, Софіївки, Качанівки і Тростянця. І підготували 7 оригінальних маршрутів по Україні. Складаючи їх, ми виходили з того, що проводити два дні в одному місці не дуже цікаво. Тому завжди даємо раду, що можна побачити попутно або по сусідству з основною метою подорожі. Сподіваємося, що наші рекомендації допоможуть вам добре провести пару майбутніх уїк-ендів.

КАРПАТСЬКИЙ ТРАМВАЙ

Від карпатського села Вигода на 30 км вглиб гірського масиву Горгани простягнулася діюча вузькоколійка. У минулі часи по ній вивозили ліс, а зараз тепловозік з вагоном і відкритою платформою доставляє на роботу лісорубів і одночасно є туристичним атракціоном "Карпатський трамвай". У дощ або сніг можна сховатися в вагончику або "салоні" тепловоза і поспостерігати за роботою машиніста. У гарну погоду краще відкритої платформи місця годі й шукати. Колія проходить по долині річки, яка то стискається до вузької ущелини, то часом виглядає як справжня рівнина. Хороший набір карпатських пейзажів - лісисті схили, покриті мохом обриви, невеликі водоспади - вам забезпечений. Плюс трошки самодіяльної "етнографії" у вигляді зупинок в селах, де вам запропонують бутербродик з салом і стопку місцевої самогонки на пробу. Екскурсія може зайняти від 4 до 8 годину залежно від програми. По четвергах і в вихідні поїздки по вузькоколійці проводяться в обов'язковому порядку, в інші дні тижня - якщо набереться група.

Зрозуміло, що заради одного карпатського трамвайчика їхати на Західну Україну не варто. Тому, наприклад, можна почати поїздку в Ів.-Франківську, з Вигоди повернутися до Львова, переночувати там і вечірнім поїздом повернутися в столицю. Але в цьому випадку доведеться робити пересадку на автобус до Львова в Стрию або Долині.

Вартість поїздки на "Карпатському трамваї" - 50 грн. Є турфірми, які влаштовують одноденні тури з Києва на карпатську вузькоколійку (250-300 грн.).

Як дістатися: До Ів.-Франківська - поїздом (пл. 82-100, к. 120-140 грн), від автовокзалу Ів.-Франк. до с.Вигода - автобусом (16-19 грн.), автобус Долина-Львів - 30 грн, Львів-Київ (пл. 72 грн, к. 110 грн).

Вартість поїздки: від 500 грн.

ТУСТАНЬ: ІСТОРИЧНІ СКАЛИ

На півдорозі між Трускавцем і Сколе височіють кам'яні моноліти химерної форми. За назвою сусіднього села їх називають Урицькі скелі. Інше, можливо, більш відома назва цієї місцевості - "Тустань". Так називалася фортеця, зведена тут ще в IX ст. і проіснувала до XVI. Зараз скелі і залишки укріплень входять в історико-культурний заповідник "Тустань". Навколо скель є добре обладнана прогулянкова стежка з поручнями, тому приїжджати сюди можна навіть непідготовленим городянам. Біля підніжжя скель - обов'язковий сувенірний ринок і дрібні харчевні. Місце заслуговує того, щоб провести там пару годин. Тим більше, що завжди можна подивитися що-небудь попутно, якщо приїхати на поїзді в одне місто (наприклад, Борислав), а виїхати з іншого - наприклад, Трускавця. Якщо полювання добиратися до Тустані самостійно, то можна приєднатися до організованої екскурсії з того ж Трускавця або Львова. З цього міста вартість екскурсії в Тустань обійдеться близько 120-150 грн.

Як дістатися: найближчі до Тустані ж / д станції - Стрий (пл. 95, к. 145) і Сколе (пл. 95, к. 145) і Трускавець (пл. 90, к. 140). На них і варто орієнтуватися. Від цих ж / д вокзалів до с.Урич ходять маршрутки і автобуси (10-15 грн.). Інформацію про них можна знайти на сайті tustan.com.ua. Також можна дістатися сюди зі Львова. Маршрутки зі Львова відправляються від ж / д вокзалу, проходять через Трускавець, Борислав та приїжджають до селища Східниця. Від Східниці до с. Урич - ще 7 км (таксі туди-назад обійдеться до 40 грн.).

Вартість поїздки: від 500 грн.

Китаєво: за годину їзди від ХРЕЩАТИКА

Історична місцевість Китаєво займає східну частину Голосіївського лісу. Відома своєю багатовіковою історією та Свято-Троїцьким монастирем. Але стосовно до теми "золотої осені" Китаєво слід розглядати просто як мальовничу місцевість з пагорбами, порослими лісом, і озерами у їх підніжжя. Причому, буквально поруч з загазованим мегаполісом. Вийдіть з автобуса і дійдіть до кінця вул. Китаївській. Звідси, з височини, ви побачите долину, в верхів'ях якої видніються зелені куполи храму. Якщо вам цікавий храм і знаходяться неподалік печери, то прямуйте прямо туди. В іншому випадку, можна просто погуляти вздовж озер.

Поїздку в Китаївську пустинь знаючі люди радять поєднувати з походом в Музей народної архітектури і побуту Пирогово. Дорогу відшукати просто. Потрібно перейти на іншу сторону озера, звернути праворуч, і на галявині з місцем для пікніків лівіше від озера відшукати стежку. Піднімаючись на пагорб, вона йде прямо. Не звертайте на численні розвилки - вони ведуть просто в ліс. Приблизно через кілометр стежка виведе на галявину, за якою видно обриви, вид на Дніпро на горизонті, шосе і, на жаль, знамениту міське звалище. Стежка піде направо і через півкілометра упреться в напівзруйнований паркан "Пирогово".

Як дістатися: Автобусом № 52 від ст.м. "Либідська". Вийдіть на перетині вул. Китаївській та Ягідній (у вікні ліворуч видно зелені куполи церкви). Другий варіант: маршрутка № 470 від Києво-Печерської Лаври через Московську пл. (На ст.м. "Либідська» не заїжджає!). Вийти потрібно на тому ж місці.

Вартість поїздки: від 25 грн.

ШАРІВКА: ЗАЛИШКИ РОЗКОШІ колишньої

Золота осінь гарна не тільки в Карпатах з їх змішаними лісами і горами. Можна знайти дещо цікаве і в тій же рівнинній Харківщині. Тут в Богодухівському районі (спеціально уточнюю, так як є ще Шарівка в сусідньому Валківському районі) знаходиться місце, яке в ЗМІ з'являється нечасто, але встигло заслужити титул "кращого палацово-паркового ансамблю східної України". Оскільки Шарівка не так відома серед киян, як ті ж Качанівка і Тростянець, то є сенс розповісти про неї трохи докладніше.

Палац в готичному стилі побудований в середині ХІХ ст. для цукрозаводчика, німця Кеніга. Одночасно зі споруджуваним і постійно розширюється палацом в кінці ХІХ ст. облаштовувалася сама садиба - був побудований селище для прислуги, оранжереї, стайні. Все робилося з фантазією. Так, будинок охоронців біля парадних воріт виконаний в манері французького замку епохи Відродження. А будинок лісника побудували з високою шпілевідной дахом. На початку XX ст. до середньої частини палацу був прибудований великий зал, а в 20-х роках до одного з фасадів - простора засклена веранда.

Архітектурні шедеври добре доповнив просторий парк. Його основою послужила дубовий гай з віковими дубами. До сих пір збереглися залишки головної визначної пам'ятки парку - алеї з чотирьох рядів старих лип з гілками, що ростуть вертикально вгору. Сьогодні частина маєтку відреставрована, але подальша робота сповільнилася і частина будівель має досить сумний вигляд. У внутрішніх приміщеннях збереглися залишки колись розкішного інтер'єру, але пробиратися всередину і розглядати їх - заняття на великого любителя. Незважаючи на всю цю безгосподарність, архітектурний ансамбль і парк однозначно справлять враження.

Тепер про поганий: маєток довгий час використовувалося як санаторій і диспансер для хворих на туберкульоз. У минулому році хворих перевели кудись в інше місце, а маєток залишилося в "підвішеному", покинутих стані. Оглядати територію начебто і "не положено", але ніхто вам і заважати не буде. Більш того, завжди знайдуться доморослі гіди, які за десятку гривень проведуть справжню екскурсію, розповівши всі належні для туристів байки. Висновок виходить такий - місце гарне, цікаве, знати про нього потрібно. Але приїжджати сюди за три-дев'ять земель тільки заради Шаровки явно не варто. Приділіть день Шарівці, і ще день присвятити, наприклад, поїздку в Краснокуткій дендропарк.

Як дістатися: До Харкова їдемо на поїзді (пл. 86, к. 130). Звідти до Богодухова - на маршрутці. У Богодухові краще взяти таксі - поїздка потягне на 20-30 грн. Тим, хто не боїться їздити автостопом, можна запропонувати сісти в Харкові на автобус до Люботина, вийти на трасі на повороті на Люботин, піднятися вгору по трасі на 200 м і почати голосувати. Пару авто пропустіть, але третій швидше за все довезе вас до повороту на Шаровку. Звідти, не поспішаючи, рухайтеся до мети, не забуваючи при цьому ловити попутки.

Вартість поїздки: від 300 грн.

ВИЖНИЦЬКИЙ ЗАПОВІДНИК

Самий розкручений туристичний бренд Чернівецькій області - Хотинська фортеця. Але дивитися її можна в будь-який час року, а в золоту осінь краще побувати в Національному природному парку "Вижницький". За один день можна встигнути побачити хорошу панораму на долину р.Черемош, прогулятися по цій полонині і буковому лісі. Варто дістатися і до урочища "Протяте каміння", яке представляє собою скелі химерної форми, що стирчать на схилі хребта в старому буковому лісі. Але це тільки один з можливих маршрутів по парку.

Якщо ви зберетеся дивитися золоту осінь на Буковині, то ця поїздка зажадає від вас вирішення деякої кількості організаційних питань. Відразу обмовлюся, що для цієї подорожі потрібна мінімальна фізподготовка і готовність провести весь день на ногах. І, швидше за все, вам доведеться заночувати в заповіднику (в населених пунктах на території парку досить житла на будь-який гаманець). Думаю, вам не захочеться після дня, проведеного в горах, мчати до Чернівців заради вечірнього поїзда.

Приєднуватися до організованих екскурсій з найближчих міст я б не радив. "Масовий культпохід" не дозволить по-справжньому поспілкуватися з природою. Розумним буде звернутися за допомогою до адміністрації заповідника. Співробітники вам допоможуть: і маршрут підберуть, і провідника підкажуть, і на ночівлю зупинитися допоможуть. На собі перевірено. Більш того, якщо зберетеся компанією, то і трансфер вам організують від вокзалу і назад. Просто зв'яжіться з ними заздалегідь (через сайт npp.cv.ua) і виразно поясніть, що б ви хотіли побачити і яке житло вам підходить.

Провівши один день в горах і виспавшись, можна не поспішаючи їхати до Чернівців, щоб оглянути це місто. У Чернівцях вистачить пам'яток і колориту, щоб погуляти кілька годин. Перед від'їздом до Чернівців можна ще і годинку в містечко Вижницю заглянути - години на знайомство з "воротами в Карпати" вам цілком вистачить. Любителі народних промислів можуть також заглянути в музей прикладного мистецтва місцевого коледжу.

Як дістатися: до Чернівців - поїздом (пл. 80, к. 120). Від Чернівців до с.Берегомет (там знаходиться адміністрація заповідника). - автобусом (12 грн.) Або таксі (20 грн. З людини). Можливо, ще 50-70 грн. вам знадобиться затратити на проїзд приватниками по території заповідника - від Берегомета до початку пішохідного маршруту і від його кінцевої точки - до Берегомета.

Вартість поїздки: від 500 грн.

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

Серед описаних в статті місць для споглядання золотої осені Корсунь-Шевченківський (150 км від столиці) виділяється тим, що в осінній пейзаж додаються скелі і майже гірська річка. Цікавити вас повинен не сам місто. У ньому варто мигцем поглянути хіба що на греблю Корсунь-Шевченківської ГЕС, яка виглядає як симпатична місток (а взагалі-то в місті цілих 16 мостів). Ваша мета - парк в садибі князів Лопухіних (XVIII ст.). До нього від центральної міської площі - п'ятнадцять хвилин пішки. З найближчих до Києва парків, корсунь-шевченківський поступається хіба що уманської "Софіївці" і білоцерківської "Олександрії".

Ядром паркового ансамблю послужив старий лісовий масив з широколистяних порід дерев (кажучи простою мовою - ясен, граб, дуб). Тобто саме ті, які восени одягаються в найяскравіший наряд. Парк досить доглянутий, з вигадливою форми лавочками, хитро вигнутими ліхтарними стовпами і романтичними скульптурами на зразок "Юність", "Ян і Наталка". Але найголовніша визначна пам'ятка парку - види на річку Рось. В межах Корсуня річка розбивається на численні протоки між гранітними брилами, утворюючи мальовниче змішання потоків, каскадів і заплав.

Суперечливі почуття викликає палац Лопухіних. Будівля це справді розкішне. У його обрисах є щось від східних мотивів палаців Південного берега Криму. Але ось його зали займає музей Корсунь-Шевченківської битви. Ось і сходи, що ведуть до будівлі, починається від майданчика з бойовою технікою - реактивний міномет "Катюша", танк Т-34, автомбіль-полуторка, міномети, артилерійські знаряддя. Крім нудних вітрин з фотодокументами і особистими речами генералів тут є гарна колекція трофейного і "нашого" зброї з цікавими експонатами - німецький вантажний парашут, дерев'яний човен в якій "наші" переправлялися через Дніпро. А в останньому, полукруглом залі - реалістична діорама бою під Корсунем. Одним словом, музей в усіх відношеннях чудовий, але його спрямованість ніяк не стикується з відведеним йому приміщенням.

Як дістатися: До Корсунь-Шевченківського - маршруткою від а / с "Видубичі" (35-45 грн.). Ось тільки виїхати звідси важче, ніж приїхати. Автобуси на автостанції частіше транзитні і краще заздалегідь і купити квиток назад.

Вартість поїздки: від 150 грн.

ДЕНДРОПАРК до Краснокутського

Райцентр Краснокутськ в 70 км від Харкова сам по собі нічим не примітний. Приїжджають сюди заради великого парку, закладеного в садибі Каразіних. До цього роду належав і засновник Харківського університету. А ось його брат був ученим-ботаніком і звіз в маєток зразки флори мало не з усього світу (зараз налічується 300 видів різних дерев). Довелося всю цю рослинність якось розміщувати в маєтку. Ось і вийшов дендропарк, тобто збори нехарактерних для даної місцевості видів рослинності. Крім кущів-дерев тут і деяка живність є. Білки шастають, на ставках - лебеді, що не бояться людей, а біля входу є загін з парою ланей. Тут же, при вході домовтеся про послуги гіда. Варто скористатися ними, щоб дізнатися більше про історію парку. На одному з паркових озер є острівець з альтанкою, куди веде кований місток.

Парк створювався на місці монастиря. Від нього до наших днів збереглися невеликі підземні ходи і підземна каплиця, які при бажанні теж можна оглянути. В цілому ж парк являє тихе, малолюдне місце. Іноді, правда весілля може на годинку з'явитися на кількох машинах - заради тієї самої альтанки на острові.

Як дістатися: До Харкова - на поїзді (пл. 86, к. 130). До Краснокутська - автобусами від з автостанції біля Центрального ринку. У Краснокутську не їдьте до автостанції, а вийдіть в центрі біля вказівника на с. Козіївка. У тому напрямку і потрібно пройти близько 3 км. Увага - остання маршрутка на Харків йде близько 16.00!

Вартість поїздки: від 300 грн.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram