Початок космічної ери стало одним з головних подій другої половини XX століття, внаслідок чого змінився життєвий уклад більшості жителів планети. Прокладали перші космічні траси, безумовно, люди видатні і неабиякі, що перевершували знаннями і світоглядом багатьох своїх сучасників, котрі володіли здатністю бачити на багато років вперед.
Одним з таких людей був Станіслав Миколайович Конюхов, який очолив всесвітньо відоме Конструкторського бюро «Південне» в непростий кризовий час, який керував ним два десятиліття і зумів вивести на широку дорогу міжнародного співробітництва не тільки своє підприємство, але і всю космічну галузь України.
Пам'яті Героя України, академіка НАНУ, генерального конструктора КБ «Південне» Станіслава Миколайовича Конюхова (1937-2011)
До моменту розпаду СРСР КБ «Південне» досягло рівня наймогутнішої організації, в багатьох моментах задавала моду світовому бойового ракетобудування. Досить сказати, що з 20 прийнятих на озброєння в СРСР бойових стратегічних ракетних комплексів 13 були розроблені в КБ «Південне».
У певні періоди часу частка боєзарядів, розміщених в бойових блоках ракет наземного базування, розроблених КБ «Південне» і виготовлених на «Південмаші», перевищувала 60%, що свідчить про величезний потенціал цих організацій.
Тому буде не зайвим ще раз нагадати, що бойові ракетні комплекси, створені в Дніпропетровську (нинішньому Дніпрі) під керівництвом генерального конструктора КБ «Південне» М. К. Янгеля, а потім В. Ф. Уткіна, стали основою ядерного щита СРСР і забезпечили досягнення стратегічного паритету з США.
Що дісталося Україні ракетно-космічне спадок стояло на плечах титанів ракетобудування, і Станіслав Конюхов був гідним учнем як мінімум двох з них - Михайла Янгеля і Володимира Уткіна.
Але молода держава на початку 90-х не було ні фінансових, ні політичних можливостей продовжувати раніше розпочаті розробки стратегічних озброєнь. Крім того, Україна відмовилася від власного ядерного зброї і вступила в систему нерозповсюдження зброї масового знищення, частиною якої був режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ).
Для підприємств військового ракетобудування України це означало припинення розробки і фінансування нових стратегічних ракетних комплексів, розрив коопераційних зв'язків з численними підприємствами-партнерами. Космодроми, з яких стартували ракети, створені в Дніпрі, також виявилися за кордоном - на території Росії і Казахстану.
У цей переломний момент великою була спокуса діяти економічно раціонально і скоротити конструкторське бюро до рівня решти завдань - конверсійних розробок нової техніки для народного господарства.
Але Генеральний пішов іншим шляхом, передбачаючи необхідність трансформації ракетної тематики в створення комплексів оперативно-тактичного призначення для потреб Збройних сил України, а мирних ракет-носіїв - для іноземних замовників.
Для цього використовувався вже наявний технологічний заділ, чому сприяло відновлення діяльності в рамках міждержавного співробітництва з РФ, Казахстаном і Білоруссю з подальшим залученням в орбіту спільних проектів інших держав і приватних космічних компаній.
На початку 90-х великодосвідчені і прославлені ракетобудівники КБ «Південне» і «Південмашу» виживали за рахунок створення устаткування для олійно-жирового комплексу, теплоенергетики, а потім вітроенергетичних установок, тролейбусів і зернозбиральних комбайнів.
Але вже тоді в системі Міноборони були позитивно сприйняті ідеї Конюхова провести ревізію наявного оборонного потенціалу і оцінку створення нових зразків ракетного і космічного озброєння. КБ «Південне» отримало перші невеликі контракти на дослідницькі розробки з цієї тематики.
У 1992-1996 рр. КБ «Південне» в ініціативному порядку проводить роботи по створенню мобільних засобів геодезичного забезпечення для сухопутних військ ЗСУ та підвищення живучості гарматних стволів для танків і артилерії.
Тоді ж під керівництвом Станіслава Конюхова була організована робота кооперації українських підприємств на чолі з КБ «Південне» з проектування перспективних систем ракетно-реактивного озброєння, таких як мобільні оперативно-тактичні та зенітні ракетні комплекси різного класу, включаючи дистанційно керований переносний ЗРК, реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) різної дальності і інших бойових систем.
Уже на той момент під керівництвом Генерального був виконаний перший, особливо важливий, етап робіт - визначено технічний вигляд систем, запропонований склад підприємств-співрозробником, зазначений досяжний рівень основних тактико-технічних характеристик комплексів. При цьому були узгоджені плани та необхідні обсяги наукового, матеріального і фінансового забезпечення для всіх етапів розробок по кожному з напрямків.
Велике значення Станіслав Миколайович завжди надавав творчим зв'язкам з наукою: у тісній співпраці з президентом НАН України Борисом Євгеновичем Патоном і його заступниками він зумів об'єднати зусилля академічних інститутів для плідної співпраці в інтересах космічної галузі. Цією політиці КБ «Південне» вірно і сьогодні.
У квітні 2001 року постановою Кабінету Міністрів було затверджено Положення про Генерального конструктора космічних систем і бойових ракетних комплексів в Україні. Такі повноваження розпорядженням Кабміну було надано Конюхову, що стало ще одним свідченням його високого особистого авторитету і визнанням заслуг КБ «Південне».
І все ж головним напрямком діяльності КБ «Південне» Конюхов завжди вважав ракетно-космічне. Тому з перших днів його керівництва почалося налагодження ділових контактів з національними космічними агентствами інших країн і провідними ракетно-космічними корпораціями.
Правильність цієї стратегії підтвердилася вже в листопаді 1993 року, коли було підписано угоду між компаніями Boeing (США), Kvaerner (Норвегія), РКК «Енергія» (РФ), КБ «Південне» і ВО «Південмаш» про створення космічного ракетного комплексу морського базування. А в травні 1995 року українські підприємства стали учасниками спільного підприємства Sea Launch ( «Морський старт»).
В рамках цього проекту в 1999-2010 рр. під технічним керівництвом С. Н. Конюхова було проведено 30 пусків РН «Зеніт-3SL», з яких тільки два були неуспішними (не з вини КБ «Південне»). На орбіти були виведені 27 космічних апаратів в інтересах найбільших телекомунікаційних компаній світу.
Проект і зараз не втратив актуальності. За участю КБ «Південне» ведуться роботи по відновленню діяльності морського космодрому. Важливий фактор, що сприяє його розвитку, - що «Морський старт» мав своє продовження і на суші. Ідея комерційних пусків з космодрому Байконур РН «Зеніт» на базі її «морського» варіанту зародилася в КБ «Південне» також з ініціативи Конюхова.
На початку 1997 р КБ «Південне» запропонувало проект космічного ракетного комплексу «Дніпро» на основі МБР 15А18, що володіє високими енергетичними можливостями, точністю виведення і надійністю. Так було створено ЗАТ «Космотрас», яким в 1999-2010 рр. було проведено 15 успішних пусків РН «Дніпро» і виведено на задані орбіти 57 космічних апаратів замовників з 17 країн.
Тоді ж КБ «Південне» почало проводити проектні дослідження зі створення засобів виведення на базі ракет-носіїв сімейства «Циклон», стартовим майданчиком для яких повинен був стати бразильський космодром Alcantara. На жаль, проект був згорнутий (не з вини України). Зараз модернізованим «Циклоном» зацікавилися замовники з США і Канади.
Ще одним підтвердженням високого класу українських ракетобудівників стало участь з 2007 р КБ «Південне» в створенні РН Antares корпорації Orbital Sciences (США), що доставляє вантажі на американський сегмент Міжнародної космічної станції.
Крім того, розроблений КБ «Південне» двигун РД-843 після модернізації став поставлятися в якості двигуна розведення на європейський носій середнього класу Vega. В даний час вироблено 9 успішних стартів.
Велика увага Конюхов приділяв створенню космічних апаратів, вважаючи цей напрямок не менш важливим, ніж створення ракет-носіїв. У 1991-2007 рр. з космодромів Капустін Яр, Байконур і Плесецьк ракетами-носіями «Космос-2» (11К65М), «Циклон-3» (11К68) і «Зеніт-2» (11К77) були виведені на орбіти 29 космічних апаратів розробки КБ «Південне» типу «Тайфун», «Цілина», «Океан», АУОС, «Січ». Під час перебування Генерального 31 серпня 1995 р ракетою-носієм «Циклон-3» на орбіту був виведений перший супутник під юрисдикцією України - «Січ-1», а 24 грудня 2004 року - «Січ-1М».
Крім того, ще в другій половині 90-х, в умовах обмеженого фінансування, КБ «Південне» почало розробку мікросупутникових платформ і створення на їх базі мікросупутників, яка завершилася створенням КА «Січ-2» і EgyptSat-1. Останній був успішно виведений на орбіту з космодрому Байконур ракетою-носієм «Дніпро» 17 квітня 2007 року (разом з 13 іншими космічними апаратами) і став першим супутником Єгипту.
Слід підкреслити, що за весь час керівництва С. Н. Конюховим КБ «Південне», незважаючи на складну економічну ситуацію, ні на день не припинялося будівництво житла для працівників підприємства, що є безпрецедентним обставиною для пострадянської України. Також не було жодного випадку затримки виплати заробітної плати на підприємстві.
***
Життя Станіслава Миколайовича Конюхова раптово обірвалася 3 квітня 2011 г. Але наступні роки неодноразово доводили правоту стратегії, обраної Генеральним. В умовах багаторічного недофінансування державних космічних і оборонних програм очолюваному ним КБ «Південне» вдалося стати центром об'єднання і новою точкою зборки всієї космічної галузі України. Підтвердити найвищий рівень розробок, залучити до партнерства компанії провідних країн світу і вийти на нові горизонти співпраці.
Тому ось уже сьомий рік дніпропетровські ракетники відзначають 12 квітня не тільки як Всесвітній день авіації і космонавтики та річницю польоту в космос Юрія Гагаріна, а й як річницю від дня народження Станіслава Миколайовича Конюхова - генерального конструктора КБ «Південне» в його переломні десятиліття. І не просто так збіглися дві дати. Хіба в житті бувають прості збіги?
Стаття підготовлена з використанням даних Центру інформаційних зв'язків КБ «Південне».
Станіслав Миколайович Конюхов (1937-2011)
Станіслав Миколайович Конюхов народився в с. Бекренево Вологодської обл. 12 квітня 1937 в сім'ї службовців.
У 1949 р родина переїжджає до Дніпропетровська. У 1954 р Станіслав закінчив школу із золотою медаллю і вступив на фізико-технічний факультет Дніпропетровського держуніверситету.
1959 р Успішне закінчення вузу. Дипломний проект «Ракета для морського підводного старту». Отримує диплом інженера-механіка і направлення на роботу в ОКБ-586 (майбутнє КБ «Південне»).
1962 р Посада старшого інженера в групі провідних конструкторів по ракеті Р-14. У тому ж році 11 квітня, напередодні дня народження, - отруєння парами азотної кислоти під час аварії (вибух двигуна) Р-14У на космодромі Капустін Яр.
1963 р Призначення і. о. провідного конструктора РН Р-56 (8К68), що розробляється в рамках радянської місячної програми.
У 1964 р в зв'язку з закриттям теми Р-56 стає начальником відділу науково-технічної інформації (НТІ). Згодом відділ отримав статус головного в системі всієї ракетно-космічної галузі.
1970 г. - начальник відділу надійності ОКБ-586.
У 1974 році призначений заступником головного конструктора КБ-2, начальником спецвідділення по конструкторській розробці та відпрацюванні бойового оснащення.
1977 р складі групи розробників бойового оснащення ракет 15А14 і 15А15 удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР.
У 1978 році призначений заступником начальника проектного комплексу №1 і начальником відділення №10, провідного проектування РН «Зеніт» і використання її першого ступеня в системі «Енергія-Буран».
1984 г. - головний конструктор КБ-3, спеціалізацією якого є проектування космічних апаратів і супутникових систем.
1986 г. - призначений першим заступником генерального конструктора НВО «Південне» і першим заступником начальника КБ «Південне».
11 січня 1991 року набрав посаду генерального конструктора КБ «Південне».
16 жовтня 2001 р розпорядженням Кабінету Міністрів України С. Н. Конюхову надані повноваження генерального конструктора із створення космічних систем і бойових ракетних комплексів в Україні.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Хіба в житті бувають прості збіги?
