Перша світова війна: кампанія 1917 року

Криваві фарби війни

У 1917 р допомогу США посилила військовий стан країн Антанти, це давало їм шанс перемоги над арміями Центральних держав. Але, на жаль, Антанта не змогла скористатися перевагою. Чому?

У Росії в жовтні 1917 р відбулася Жовтнева революція, яка вплинула не тільки на історію країни, але змінила подальший хід всесвітньої історії.

Фактично Центральні держави на 1917 р остаточно видихалися, їх положення можна було назвати катастрофічним: не вистачало резервів для армій, в країнах почався голод, паливна криза і розруха. Посилюється економічна блокада Німеччини остаточно підривала її боєздатність - ставало очевидним, що Антанта близька до перемоги. Але більшовицький уряд укладає в грудні перемир'я з Німеччиною, і це повністю закреслює успіхи Антанти: у Німеччині з'являється надія на позитивний результат війни.

В. Сєров «Проголошення Радянської влади в Росії»

15 грудня 1917 РНК РРФСР підписав угоду про тимчасове припинення військових дій з Німеччиною і 22 грудня почав переговори. В ході цих переговорів Радянської Росії з боку Німеччини, Туреччини, Болгарії і Австро-Угорщини були пред'явлені дуже важкі умови миру.

Як же розвивалися військові події 1917 року?

Петроградська конференція

На початку лютого 1917 року відбулася Петроградська конференція - багатосторонні міжнародні переговори союзних держав, в яких брали участь делегації Росії, Великобританії, Франції та Італії. На конференції обговорювалися плани воєнних дій 1917 р Іноземні учасники конференції були прийняті імператором Миколою II в Олександрівському палаці в Царському Селі. З російського боку в роботі конференції взяли участь міністр закордонних справ Н. Покровський, військовий міністр М.А. Бєляєв, міністр фінансів П. Барк, великий князь Сергій Михайлович (представляв ставку Верховного головнокомандувача), морський міністр адмірал І. Григорович, начальник штабу Верховного Головнокомандувача В.І. Гурко, колишній міністр закордонних справ С. Сазонов (новопризначений посол в Лондон).

На переговорах планувалося обговорити координації планів союзних держав на військову кампанію 1917 г. Але була у закордонних делегатів і негласна мета: розвідка внутрішньополітичної обстановки в Росії в умовах наростання загальної дезорганізації державного управління і революційних настроїв у всіх шарах суспільства, включаючи генералітет і придворні кола.

"З нами Бог!"

У зв'язку з цим характерна мова одного з делегатів (Думерг) на обіді в Москві в ресторані «Прага»: «З тих пір, як ми приїхали в Росію, кожен день, кожну годину в нас все більше зміцнюється віра в те, що воля російського народу довести війну до переможного кінця залишиться непоколебленной <...> Тут в Москві, ця віра відчувається ще міцніше. <...> Необхідно, щоб історичні несправедливості були виправлені, необхідно, щоб велика Росія, яка, здавалося, вже забула про свою велику мрію - про вільний вихід до моря, отримала його. Необхідно, щоб турки були вигнані з Європи, а Константинополь став би російським Царгородом. <...> Ми дуже близькі до мети. <...> наша конференція показала, що ми тепер об'єднані, як ніколи раніше ».

західний фронт

Коли 6 квітня 1917 р боці Антанти виступили США, співвідношення сил остаточно змінилося на користь Антанти. Але наступ Нивеля виявилося невдалим.

наступ Нивеля

Це наступ також називають «Битва Нивеля», «Бійня Нивеля» або «Мясорубка Нивеля». Воно відбулося 16 квітня 1917 - травень 1917 г. Це наступ є одним з найбільших битв Першої світової війни. Названо по імені головнокомандувача французької армії Робера Нивеля.

генерал Нивель

На боці Антанти в битві взяли участь бельгійські, французькі, португальські, британські війська і Російський експедиційний корпус загальною чисельністю близько 4 500 000 чоловік, німецька армія мала 2 700 000 чоловік. Наступ мало на меті остаточно розгромити німецьку армію. Нивель розраховував на раптовість удару, але німці дізналися про підготовку наступі, 4 квітня в полон було взято французький унтер-офіцер, який мав при собі наказ, що розкриває план операції. Німецьке командування дізналося про підготовлюваний відволікаючому ударі англійських військ, який тепер був марний. Наступ Нивеля закінчилося безрезультатно для союзних військ, армії Антанти зазнали важкі втрати, а наступ стало символом безглуздих людських жертв.

Підсумки цього наступу були руйнівні для армій країн Антанти: Нивель був знятий з поста, на його місце був призначений генерал Петен, але у французькій армії почалися заколоти, солдати відмовлялися коритися, покидали окопи, захоплювали вантажівки і поїзди, щоб відправитися в Париж. Заколот охопив 54 дивізії, 20 000 солдатів дезертирували. Почалися страйки на військових заводах Франції. Новий командувач жорстко придушував виступи в армії, була введена смертна кара за відмову коритися. Російський експедиційний корпус, що знаходиться на Західному фронті, також охопила революційний рух. Російські частини проявили велику мужність під час участі в цій битві, і провал наступу, а також величезні жертви викликали обурення в середовищі російських солдатів. Вони також зажадали повернення на батьківщину, тому їх перевели в табір Ля-Куртін, де французькі війська жорстоко придушили повстання російських частин.

Російським воїнам ...

Але, не дивлячись на події Лютневої революції 1917 р, під час наступу на французькому фронті російські проявили кращі бойові якості. Бійці Російської Імператорської армії зарекомендували себе вправними воїнами. Спроби німців зломити їх морально-бойовий дух не вдалися.

Часті атаки німецької піхоти на позиції, зайняті російськими, припинялися рішучими контратаками. У деяких випадках вирвався вперед інших союзних частин російським військам, залишаючись без підтримки з боку французів і навіть іноді потрапляючи під «дружній» вогонь французів, доводилося відходити, залишаючи зайняті ціною величезних втрат ворожі позиції.

Однак провал настання Нивеля в квітні 1917 р довів, що одного героїзму і мужності солдатів недостатньо для успішності бойових дій, в першу чергу необхідні висока злагодженість і тісний контакт союзних військ.

Могили російських солдатів у Франції (сучасна фотографія)

Наступальна Кревська операція, незважаючи на блискучу роботу російської артилерії, не привела до прориву фронту противника.

східний фронт

На Східному фронті революційні партії вели активну антивоєнну агітацію. Російська армія розкладалася і втрачала боєздатність. У червні було розпочато наступ силами Південно-Західного фронту, але воно провалилося, і армії фронту відійшли на 50-100 км. Німецька армія провела операцію «Альбіон», в результаті якої її війська захопили острова Даго (Естонія) і Езель (Естонія) і змусили російський флот піти з Ризької затоки.

Операція «Альбіон» (29 вересня-20 жовтня 1917 г.)

Це була комбінована операція німецьких ВМФ і сухопутних сил з оволодіння Моонзундского островами в Балтійському морі, що належать Російській республіці. 12 жовтня 1917 р німецький флот підійшов до острова Сааремаа і, придушивши вогнем російські батареї, почав висадку десанту. Моонзундского бій тривав 8 діб. Німці мали й іншу мету: захопити Петроград. Вони зібрали 10 лінкорів-дредноутів, 10 крейсерів, ще майже 300 кораблів і судів, 100 літаків, 25 тисяч десантних військ. Наш Балтійський флот міг протиставити їм тільки 2 лінкора до-дредноутний типу, 3 крейсера, близько 100 кораблів і судів, 30 літаків, 16 берегових батарей і 12-тисячний гарнізон Моонзундских островів. Всі офіцери були на своїх місцях. Командували операцією штаб Балтійського флоту і командувач флотом контр-адмірал А. А. розвозити. Всі російські моряки з честю виконали свій обов'язок. Російські вимушено віддали німцям Моонзундський архіпелаг, але німці зазнали важких втрат і не ризикнули прориватися далі в Фінську затоку, в мінні поля, до Петрограду.

Що лежить на грунті броненосець «Слава», Моонзундський канал, кінець 1917 р

Начальник Морських сил Ризької затоки, приймаючи рішення відступити на північ, наказав підірвати «Славу», затопивши її на фарватері в якості загородження, і направив есмінці для зняття екіпажу. Російська ескадра пішла на північ. Німецький флот не зміг її переслідувати.

Інші театри військових дій

На Італійському фронті в жовтні-листопаді австро-угорська армія завдала великої поразки італійської армії у Капоретто і просунулася углиб території Італії на 100-150 км, і тільки за допомогою перекинутих в Італію англійських і французьких військ вдалося зупинити австрійське наступ.

Обстріл італійських траншей

У 1917 р на Салонікському фронті, де в 1915 р висадився англо-французький експедиційний корпус, ситуація не змінилася, незважаючи на незначні тактичні результати.

На Салонікському фронті

Російська Кавказька армія через дуже суворої зими 1916-1917 рр. в горах активних дій не вела. Генерал Юденич, намагаючись зберегти армію, залишив на досягнутих рубежах лише бойову охорону, а головні сили розмістив в долинах по населеним пунктам.

На початку березня 1-й Кавказький кавалерійський корпус генерала Баратова розгромив перську угруповання турків і, захопивши в Персії важливий вузол доріг Сіннах (Сенендедж) і місто Керманшах, рушив на південний захід до Євфрату назустріч англійцям.

В середині березня частини 1-ї Кавказької козачої дивізії Раддац і 3-ї Кубанської дивізії з'єдналися з союзниками у Кизил Рабату (Ірак). Туреччина втратила Месопотамію.

Але після Лютневої революції активні бойові дії російської армії на турецькому фронті не велися, а після укладення більшовицьким урядом в грудні 1917 р перемир'я припинилися остаточно.

Англійцям вдалося озброїти бедуїнів Арабського півострова і викликати повстання проти турків, що ставив собі за мету створення єдиного арабської держави. У цьому підприємстві велику роль зіграв полковник Томас Лоуренс, археолог, а після закінчення війни автор відомих на Заході мемуарів «Сім стовпів мудрості». Лоуренс вважається військовим героєм не тільки у Великобританії, але і в ряді арабських країн Близького Сходу.

Томас Лоуренс

На стороні британських військ боролися добровольці з арабського населення, яке зустрічало наступали англійські війська як визволителів. Британські війська до початку 1917 р вторглися в Палестину, де почалися бої під Газою, туркам довелося відступити. До кінця 1917 англійці захопили Яффо, Єрусалим і Єрихон.

У Східній Африці німецькі колоніальні війська під командуванням полковника Леттов-Форбека в листопаді 1917 р під тиском англо-португало-бельгійських військ вторглися на територію португальської колонії Мозамбік.

Леттов-Форбек. Плакат часів Першої світової війни

Такою була обстановка на фронтах Першої світової війни до початок 1918 р