ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ЗАЛИШЕННЯ ПОТЕРПІЛОГО У НЕБЕЗПЕЦІ ВНАСЛІДОК ДТП
Опубликовано: 25.10.2018
С.І. Ольховенко, експерт-криміналіст Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Вінницькій області
Розглянуто проблеми призначення і проведення судових експертиз у справах про дорожньо-транспортні пригоди, зокрема у випадках залишення потерпілого в небезпеці на місці події. Окреслено можливості проведення судово-медичної, транспортно-трасологічної, автотехнічної, комплексної судово-медичної та автотехнічної, судово-медичної та транспортно- трасологічної експертиз з метою вирішення завдань щодо встановлення, розшуку, ідентифікації транспортного засобу, доведення вини водія у вчиненні злочину.
Ключові слова: дорожньо-транспортна пригода, комплексна експертиза, транспортно- трасологічна експертиза, автотехнічна експертиза, оцінка висновку експерта.
Щороку в Україні збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП), наслідком яких є тілесні ушкодження або смерть потерпілих. Переважна більшість їх стається внаслідок порушення водіями транспортних засобів встановлених правил. Так, у 2006 році зареєстровано 11937 випадків порушення правил безпеки дорожнього руху, у 2007 році - 13526, що свідчить про їх збільшення на 13 %. Причому відсоток розкриття у 2006 році становив 66 %, у 2007 - 65,8 %. У 2006 році від ДТП постраждало 15082 особи (з них загинуло 3961), у 2007 році - 16553 (загиблих - 4320), динаміка - майже 10 % [1, с. 35].
Обов’язок надати допомогу потерпілому внаслідок ДТП передбачено нормативно- правовими актами України, зокрема Правилами дорожнього руху України [2]. Водночас наявні непоодинокі випадки, коли винний водій залишає без допомоги потерпілого та зникає з місця ДТП. Такі дії призводять до тяжких наслідків, у тому числі до смерті учасника пригоди. При розслідуванні цих злочинів важливого значення набувають судові експертизи.
За останні роки значно зросли можливості експертних досліджень, використовуються нові методи, застосовуються комп’ютерні технології. Разом з тим практика свідчить, що слідчі не завжди знайомі з експертними можливостями, унаслідок чого часто на експертизу не надаються існуючі речові докази, неправильно формулюються запитання, а деякі взагалі не виносяться. Допускаються помилки при відборі зразків для порівняльного дослідження, наданні вихідних даних для експертизи (часто через їх неповноту). Трапляються і випадки ненадання необхідної інформації. Крім того, недостатня обізнаність слідчих органів і суду іноді не дозволяє оцінити значення і зміст дослідницької частини висновку експерта.
Як свідчать результати вивчення матеріалів кримінальних справ, найчастіше у справах про залишення потерпілого у небезпеці внаслідок ДТП призначаються такі експертизи: судово-медичні (100%), автотехнічні (87%), транспортно-трасо-
логічні (74%), дактилоскопічні (34%), експертизи матеріалів речовин та виробів (12%).Відповідно до ст. 76 КПК України для встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень і в деяких інших випадках експертиза призначається обов’язково.
Наприклад, судово-медична експертиза, окрім з’ясування причини смерті та характеру тілесних ушкоджень учасників ДТП (водіїв, пішоходів, пасажирів), покликана надати відповіді на запитання щодо наявності й ступеня їх алкогольного сп’яніння, визначення механізму утворення тілесних ушкоджень та їх зв’язку з подією, з’ясування стану здоров’я потерпілих. При цьому судово-медичний експерт досліджує кров, волосся, мозкову речовину, кістки, м’які тканини загиблих, визначає їх властивості та характерні ознаки [3, с. 11].
Об’єктами судово-медичної експертизи є трупи, живі особи, об’єкти зі слідовою інформацією (одяг потерпілого, частини транспортного засобу, волосся, кров тощо), матеріали справи (протоколи, довідки, виписки з історії хвороби тощо). Організовуючи проведення експертизи, слідчий повинен разом з постановою про її призначення надати експертові необхідну медичну документацію про стан здоров’я потерпілого, виписки з протоколів слідчих дій, об’єкти зі слідовою інформацією і зразки для порівняльного дослідження. Одержання зразків для порівняльного дослідження доцільно проводити за участю експерта, якому доручено проведення експертизи. Це забезпечить правильність вилучення зразків у необхідних обсягах. Практика доводить, що при призначенні судово-медичної експертизи слідчими не завжди приділяється належна увага всім об’єктам, що повинні бути надані експертові.
У випадках смерті потерпілого у ДТП слідчий зобов’язаний організувати судово- медичне дослідження трупа. Питання, що виносяться слідчим на вирішення цієї експертизи, можуть мати різне формулювання, проте переважна більшість з них має на меті встановлення часу і причин настання смерті, а також причино-наслідкового зв’язку між ДТП, необхідністю надання допомоги і настанням смерті.
Необхідно окремо зазначити можливість експертного дослідження специфічних пошкоджень на тілі потерпілого, які відображають форму, малюнок, розміри й інші властивості частин і деталей автомобіля, що вплинули на тіло як слідосприймаючий об’єкт. У результаті такого дослідження слідчий вже на початковому етапі розслідування отримує орієнтувальну інформацію для розшуку зниклого транспортного засобу. Увагу на це звернено у зв’язку з тим, що часто на практиці судово-медичні експерти досліджують лише тіло трупа.
Також судово-медична експертиза може самостійно надати відповідь на деякі запитання, що стосуються механізму ДТП, наприклад:
чи є на тілі (одязі) покійного сліди від удару?;
чи це сліди переїзду транспортним засобом?;
який напрямок переїзду?;
чи є на трупі сліди волочіння?;
який напрямок волочіння трупа?
При дослідженні встановлюється й фізіологічний стан потерпілого:
чи страждав загиблий якими-небудь захворюванням (органів зору, слуху)?;
чи находився він в алкогольному, наркотичному сп’янінні?
При судово-медичному дослідженні трупів осіб, загиблих внаслідок ДТП, можливі й додаткові дослідження. Так, вивчення одягу дозволяє виявити сліди ударів, фарби, змащувальних матеріалів. Мікроскопічне дослідження саден і ран може виявити частинки ґрунту, уламки скла, шматочки дерева, частинки лакофарбного покриття від автомобіля тощо.
У рамках дослідження вилучених об’єктів зі слідовою інформацією, а також зразків для порівняльного дослідження проводяться ідентифікаційні дослідження крові, волосся, інших біологічних речовин:
чи міститься у наданому зразку об’єкт біологічного походження і який саме?;
яка видова приналежність біологічного об’єкта (належить людині або якій-небудь тварині)?;
яка групова, статева приналежність цього біологічного об’єкта?;
чи є загальна групова приналежність біологічної речовини (крові, слини, волосся тощо), що є у наявному зразку і зразку під номером ?;
яка давність утворення плям крові на наданому об’єкті?
Установлення ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, що проводиться в рамках судово-медичної експертизи, зумовлено необхідністю оцінки кваліфікації дій водія, який вчинив ДТП і залишив без допомоги потерпілого на місці події. Питання щодо кваліфікації дій водія стосовно порушення Правил дорожнього руху України постає у разі настання у потерпілого тілесного ушкодження середньої тяжкості. Пропонується така група запитань для з’ясування специфічних ознак автотравм і механізму їх утворення:
який характер і розташування слідів та пошкоджень на одязі й тілі?;
які є тілесні ушкодження і який їх ступінь?;
яка давність ушкоджень?;
чи характерні ушкодження для автотравми, якщо так, то для якого конкретного виду?;
чи всі ушкодження нанесено одночасно, якщо ні, то яка їх послідовність?;
де розташовується місце дотику травмуючої сили? (яка висота їх розташування від поверхні дороги?);
якими частинами автомобіля могли бути заподіяні тілесні ушкодження?;
який механізм спричинення ушкоджень?;
чи могли тілесні ушкодження бути заподіяні у результаті зазначених у постанові обставин?
На вирішення експертизи можуть виноситися запитання, що мають значення для ситуаційного дослідження обставин ДТП. Така необхідність виникає, якщо у слідства немає інших даних про дії потерпілого безпосередньо перед ДТП, або наявні суперечливі дані. У цьому випадку пропонується перелік таких запитань:
яке положення тіла потерпілого у момент нанесення початкової травми? (для об’єктивного вирішення цього питання пропонується проводити комплексну судово-медичну і транспортно-трасологічну експертизу);
який напрямок початкового удару (переїзду, здавлення тощо)?;
у момент спричинення початкової травми пішохід рухався чи стояв?
Вирішення питань, пов’язаних з визначенням можливої моделі транспортного засобу, на якому вчинено ДТП зі зникненням водія з місця події, його ідентифікацією при виявленні, належить до компетенції експертів-трасологів. У цьому напрямі може бути проведено трасологічну або транспортно-трасологічну експертизу.
Основними завданнями транспортно-трасологічної експертизи є:
ідентифікація за слідами, залишеними транспортним засобом, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі;
визначення місця зіткнення транспортного засобу і місця наїзду на пішохода, установлення механізму утворення слідів;
розташування транспортного засобу стосовно проїзної частини на момент контактування.
Ці завдання вирішуються шляхом дослідження слідів, виявлених на місці ДТП, пошкоджень транспортного засобу. Тому призначати транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об’єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, в яких повно та об’єктивно зафіксовано відповідні сліди.
Для встановлення обставин залишення потерпілого у небезпеці внаслідок ДТП має значення надання транспортно-трасологічною експертизою відповідей на такі запитання:
чи залишені певні сліди (які саме і на чому) ходовими частинами (колесами, шинами тощо) цього транспортного засобу?;
до якого типу (марки, моделі) належить транспортний засіб, яким залишено ці сліди?;
яким було взаємне розташування транспортного засобу і пішохода під час наїзду на останнього?;
який механізм контактування пішохода та транспортного засобу?;
на якому місці дороги стався наїзд на пішохода?;
який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?;
у якому напрямку стосовно слідосприймаючої поверхні рухався транспортний засіб?
Для відповіді на ці запитання експертові надаються слідоутворюючі об’єкти (шини, деталі тощо) або їх експериментальні зліпки (відбитки шин на папері), предмети, на яких залишилися сліди зазначених об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них.
При дослідженні слідів транспортного засобу на одязі або взутті потерпілого експертові також надається акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі [4, с. 481].
Якщо за допомогою експертного дослідження встановлюється можливість залишення сліду, знайденого на місці події, колесом транспортного засобу, слід пам’ятати, що колеса є знімною частиною автомобіля, і можуть бути переставлені на інший транспортний засіб.
Окреме місце в експертному забезпеченні розслідування та розкриття злочинів цієї категорії займає трасологічна експертиза. Найчастіше вона призначається у випадках виявлення на місці події уламків розсіювачів світла фар, інших деталей транспортного засобу, частин одягу потерпілого.
Часто виникає необхідність визначення моделі автомобіля і його ототожнення за окремими частинами і деталями. Експертними діями можна вирішити такі питання:
встановити тип розсіювача світла фар за уламками фарного скла, наданого на дослідження;
встановити тип автомобіля, на який встановлюється розсіювач світла фар;
визначити, чи не становлять уламки фарного скла, виявлені на місці події, єдине ціле з уламками, наданими на дослідження, тощо.
Якщо після ДТП водій зник, залишивши автомобіль на місці події, потрібно встановити, хто саме знаходився за його кермом. Це завдання вирішує дактилоскопічна експертиза. Для її проведення потрібні відбитки пальців рук з покинутого автомобіля і порівняльні зразки відбитків пальців рук підозрюваного. Для встановлення особи виносяться традиційні запитання дактилоскопічної експертизи.
Важливе місце у встановленні обставин залишення потерпілого у небезпеці внаслідок ДТП займає автотехнічна експертиза [5, с. 14].
До завдань автотехнічної експертизи належать: з’ясування технічного стану транспортного засобу або окремих його механізмів і вузлів; визначення відносного часу появи конкретної несправності (виникла вона до ДТП або в результаті ДТП), причин та умов її виникнення; встановлення причинного зв’язку між наявною несправністю та наслідками, що настали. Автотехнічна експертиза також дозволяє вирішити низку питань, пов’язаних з аналізом механізму ДТП, наприклад, визначити за довжиною гальмового шляху швидкість руху транспортного засобу, момент виникнення небезпечної ситуації, як повинен був діяти у цій ситуації водій, чи мав він технічну можливість уникнути події, чи відповідали його дії Правилам дорожнього руху України [6, с. 846].
Повний перелік завдань, що вирішуються автотехнічною експертизою, доволі великий.
При наїзді на пішохода за допомогою цієї експертизи можна відповісти на такі запитання:
з якою швидкістю рухався транспортний засіб до моменту початку гальмування, виходячи із вказаної довжини гальмового шляху?;
який зупиночний шлях має транспортний засіб в умовах місця події?;
на якій відстані від місця наїзду знаходився вказаний у постанові транспортний засіб у момент виникнення небезпеки?;
чи мав водій транспортного засобу технічну можливість запобігти наїзду на пішохода у момент виникнення небезпеки?;
чи мав можливість потерпілий вийти за межі смуги руху автомобіля при своєчасному застосуванні водієм гальмування при тому ж темпі руху пішохода?;
як повинен був діяти водій автомобіля у цій дорожній ситуації з технічної точки зору?
Для перевірки показань свідка або підозрюваного (обвинуваченого) на вирішення експерта можуть виноситися такі питання:
чи відповідають технічним розрахункам свідчення водія автомобіля (детально, які саме свідчення)?;
чи можуть з технічної точки зору відбутися дії, на які посилається водій конкретного транспортного засобу?
Одним з основних недоліків при призначенні автотехнічної експертизи є надання слідчим неповних даних, що є наслідком перш за все неякісного складання протоколів оглядів ДТП, в яких неповно описуються пошкодження транспорту, не вказується точна їх локалізація, розміри, висота розташування, не вимірюється висота від дорожнього покриття до бампера, фар, капоту, крил [7, с. 147].
З метою недопущення таких фактів слід дотримуватися вимог Інструкції з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні та розслідуванні дорожньо-транспортних пригод [8], в якій передбачено участь спеціаліста- автотехніка в огляді місця ДТП зі смертельними наслідками, а також у випадках зникнення водія-правопорушника (у тому числі на керованому ним автомобілі) з місця події. Також було б доцільним визнати обов’язковою участь експерта при призначенні слідчим автотехнічної експертизи, хоча на сьогодні дискусійним є питання про можливість експерта самому визначатися з даними, необхідними для експертизи, шляхом вивчення кримінальної справи (зокрема у випадку направлення експерту-автотехніку матеріалів кримінальної справи для самостійного відбору ним необхідних даних). У слідчій практиці при призначенні автотехнічної експертизи це доволі розповсюджене явище.
Одним з основних порушень, що доволі часто допускається слідчими при призначенні автотехнічної експертизи, є винесення питань юридичного характеру про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні ДТП.
На думку більшості дослідників, а також відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» [9] юридичні знання не належать до спеціальних і тому питання права не є компетенцію експертизи, хоча правовий аспект міститься у традиційному запитанні, правомірність якого перед автотехнічною експертизою ні в кого не викликає сумнівів: «Як повинен був діяти водій у цій дорожній обстановці відповідно до вимог Правил дорожнього руху України?» [10, с. 556].
Стосовно цієї проблеми слушним є висловлювання Н.С. Романова, який зазначає, що завданням автотехнічної експертизи є аналіз дій водія транспортного засобу- учасника ДТП під кутом зору вимог Правил дорожнього руху та технічної експлуатації [11, с. 81 - 83].
Деякі дослідники вказують на те, що у висновку експерта-автотехніка не може міститися пряма або непряма (відкрита чи завуальована) оцінка поведінки учасника події як особи, яка порушила ті чи інші норми кримінального законодавства або підзаконних нормативних актів. За невиконання вимог, що містяться у цих правових актах (у тому числі в Правилах дорожнього руху України), встановлено кримінальну або адміністративну відповідальність. Тому оцінка поведінки учасника події з позиції виконання або невиконання ним положень нормативних актів належить до питань винуватості чи невинуватості, вирішення яких входить винятково до компетенції відповідних адміністративних, слідчих органів і суду [12, с. 40].
При розслідуванні випадків залишення потерпілого у небезпеці внаслідок ДТП часто призначаються комплексні експертизи (коли необхідно провести дослідження за участі декількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань). Про проведення по більшості кримінальних справ, порушених за фактами ДТП, комплексних досліджень наголошує і начальник ДНДЕКЦ МВС України І.П. Красюк [13, с. 6].
Трапляються випадки, коли у справах про ДТП дослідження призначається не як комплексне, а в ході його проведення з’ясовується, що вирішення винесених питань або деяких з них потребує застосування спеціальних знань з різних галузей. У цьому випадку нормативно-правові акти дозволяють керівнику експертної установи організувати виконання дослідження за правилами проведення комплексної експертизи [14, с. 302].
При розслідуванні ДТП, у тому числі у випадках залишення потерпілого у небезпеці на місці події, до складу комплексних експертиз можуть входити різні види досліджень, проте найчастіше призначаються судово-медична і комплексна автотехнічна, судово- медична і транспортно-трасологічна експертизи.
Зокрема, для вирішення питання про взаємне розташування транспортного засобу і потерпілого та про особу, яка керувала транспортним засобом, призначається комплексна судово-медична і транспортно-трасологічна експертиза.
На її вирішення виносяться запитання:
хто з осіб (вказати, яких саме), що перебували в автомобілі, знаходився за кермом (на місці водія) у момент ДТП (за наявними пошкодженнями транспортного засобу, одягу, тілесними ушкодженнями)?;
чи міг знаходитися за кермом автомобіля громадянин ?
При проведенні цієї експертизи додатковими об’єктами дослідження є одяг і тілесні пошкодження потерпілого, масштабні фотознімки місць пошкодження транспортного засобу, транспортний засіб з пошкодженнями, спричиненими в результаті ДТП, протокол огляду місця ДТП з усіма додатками.
У разі потреби ототожнення автомобіля і потерпілого за слідами контактної взаємодії може бути проведено комплексну транспортно-трасологічну експертизу та експертизу матеріалів, речовин і виробів. При її призначенні особливу увагу слід звертати на наявність мікрочастинок лакофарбних матеріалів і покриттів у місцях ймовірного контакту та слідів паливо-мастильних матеріалів на місці ДТП. Таке дослідження надає можливість з’ясувати сукупність ознак, що дозволяють вирішити питання про факт контактної взаємодії конкретних частин досліджуваних об’єктів.
З появою нових видів експертиз виникають і нові комплексні експертизи. Так, в останні роки дедалі частіше призначається такий різновид транспортно-трасологічної експертизи як хіміко-металографічна експертиза деталей транспортних засобів, яка вирішує такі завдання:
визначення характеру зламу металевих частин автомобіля;
металографічне визначення дефектів металу, термічної обробки;
визначення термічних змін ниток накалювання та держаків (з метою встановлення чи були включені фари в момент ДТП);
встановлення відповідності матеріалів, з яких виготовлені деталі, проектно-розрахунковим та технічним нормам [15, с. 67].
Після проведення експертизи слідчий повинен оцінити висновок експерта. Правильність висновку експерта оцінюється шляхом зіставлення висновків з іншими доказами, зібраними у справі, а також з’ясування питання про те, чи не суперечить висновок іншим матеріалам справи, у тому числі іншим висновкам експертів.
Формальна і змістовна сторони висновку експерта оцінюється слідчим і судом у сукупності. Формальна оцінка зводиться до перевірки повноти (достатності) наданих на дослідження матеріалів (у тому числі зразків для порівняльного дослідження) і вихідних даних (фактів, встановлених слідчим шляхом), відповідності висновків кількості винесених на експертизу питань тощо. Змістовна сторона оцінки передбачає вивчення наукової обґрунтованості методів, засобів, методик, що застосовувалися, правильності та правомірності їх використання, логічності висновків експерта, повноти проведеного дослідження в цілому, правильності виявлених експертом ознак і як результат - обґрунтованості його висновків, відповідності останніх проміжним результатам і проведеному дослідженню.
Аналіз свідчить, що при розслідуванні ДТП, у тому числі й у разі залишення потерпілого на місці події, оцінка висновку експерта здебільшого зводиться до перевірки того, чи на всі поставлені питання експерт надав відповідь, що негативно впливає на перевірку повноти цього джерела доказів.
Цікаву позицію щодо оцінки висновку експерта висловила Н.І. Клименко, яка вважає, що «...ні слідчий, ні суддя, ні інші члени судового засідання не можуть мати такі навички і знання, щоб оцінити висновок експерта» [4, с. 170]. Таку позицію професор Н.І. Клименко пояснює тим, що оцінити наукову обґрунтованість висновку експерта можна лише маючи певний комплекс знань, близький за рівнем до знань самого експерта, або ж проводити оцінку за участю спеціаліста необхідного профілю [4, с. 170]. Погоджуючись у цілому з позицією вченого-криміналіста, слід зауважити, що слідчий або інший суб’єкт розслідування може оцінювати висновки експертів також за допомогою отримання від них консультацій, роз’яснень, їх допиту та інших заходів, передбачених кримінально-процесуальним законом.
Таким чином, дотримання криміналістичних рекомендацій щодо правильної фіксації обставин ДТП, виявлення і вилучення об’єктів зі слідовою інформацією, визначення об’єктів, які підлягають дослідженню, формулювання запитань та визначення виду дослідження зводить до мінімуму можливість експертних помилок, сприяє отриманню достовірного експертного висновку, його об’єктивній оцінці. Використання повних і точних даних, наданих для проведення експертних досліджень, дозволяє отримати інформацію про вид, модель, марку транспортного засобу, що зник з місця події, встановити його водія, визначити механізм ДТП, перевірити показання учасників пригоди.
Список використаної літератури
Злочинність в Україні : зб. статей Держ. коміт. статист. України. - К. : Інформ.-аналіт. агентство, 2008. - 118 с.
Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2001 № 1306 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 41.
Иларионов В.А. Экспертиза дорожно-транспортных происшествий / В.А. Иларионов. - М. : Транспорт, 1989. - 255 с.
Клименко Н.І. Судова експертологія : курс лекцій для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Н.І. Клименко. - К. : Ін Юре, 2007. - 528 с.
Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / [за ред. Я.Ю. Кондратьєва]. - К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2004. - 560 с.
Криминалистика : учебник / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г, Россинская Е.Р.]; под ред. Р.С. Белкина. - М. : Норма-Инфра, 2001. - 990 с.
Расследование обстоятельств дорожно-транспортных происшествий : метод. реком. / [авт.-сост.
С.А. Шевцов, К.В. Дубонос]. - Х. : Факт, 2002. - 171 с.
Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні та розслідуванні дорожньо-транспортних пригод : наказ МВС України від 06.12.2007 № 460.
Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах : навч.-практ. посіб. / [уклад. Б.О. Кирись]. - Львів : Ліга-Прес, 2008. - С. 343-349.
Руководство по расследованию преступлений : учеб. пособ. / [рук. авт. колл. д-р юрид. наук А.В. Гриненко]. - М. : Норма, 2002. - 768 с.
Романов Н.С. Механизм ДТП и методологические вопросы его анализа / Н.С. Романов // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1988. - Вып. 37. - С. 81-85.
Шляхов А.Р. Судебная автотехническая экспертиза / Шляхов А.Р., Зотов Б.Л., Пученков Л.Н. // Назначение и производство судебной автотехнической экспертизы. - М., 1980. - Ч. 1. - С. 37-76.
Красюк І.П. ДТП: експертно-криміналістичний аспект / І.П. Красюк // Міліція України. - 2007. - № 5. - C. 4 - 6.
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2008. - № 8. - 416 с.
Еленюк Г.А. Использование специальных знаний при расследовании ДТП / Еленюк Г.А., Ищенко П.П., Ярослав Ю.Ю. - Караганда : Карагандинс. высш. шк. милиции, 1987. - 93 с.
Пошук по ключовим словам схожих робіт:
