Схоже, в країні безвізових гастарбайтерів і тилових патріотів військова істерія йде на спад. Госпропаганда інтенсивно нав'язує суспільству націонал-престиж військової служби: то агітку «Киборги» запускає в кінотеатри, то пафосні передачі по телевізору показують, то класні години в школах з атошнікамі проводять, то виставляють на вулиці похоронні балагани, проводжають на колінах в останню путь чергового « двохсотого »...
Почасти це допомагало. І високі оклади контрактників стимулювали наповнюваність штатів бригад, хоча укомплектувати їх на 100% не вдавалося. Народ як і раніше з побоюванням ставиться до військкомату, молодь, як і раніше намагається виїхати за кордон, не тільки подалі від країни європейського вибору, але і від її призовних комісій.
Як би не звітували воєнкоми про виконання мобілізаційних планів, скандали з виловом призовників свідчать про те, що в армію навіть «заробітчанами» хочуть йти далеко не всі.
Але сучасна армія - це не просто солдатська маса, якою можна затикати дірки Іловайська і Дебальцевого, це структурована організація з командним складом і ієрархією.
Як показали роки війни в Донбасі, ВСУ мають гостру потребу і в кваліфікованих офіцерів, знайомих із сучасною тактикою бою і новими військовими технологіями, і в сержантів-професіоналів. Тому закликають до 60 років. І тягнуть в армію «піджаків» з військових кафедр цивільних ВНЗ.
Військових фахівців готували в військових училищах, кількість яких в період незалежності скоротилося. Відправляти всіх майбутніх командирів від сержанта до полковника стажуватися у інструкторів США, Грузії, Литви неможливо по ряду причин, тому важливим завданням вважалося забезпечити набір і випуск уцілілих військових закладів, куди кандидатів відбирають у військкоматах і у військових частинах.
* * *
Як виявилося, ситуація з бажаючими «навчатися військовій справі справжнім чином» куди гірше, ніж з тими, хто вибирає для навчання університети Кракова, Лодзі і Варшави. Та й армійці воліють армії громадянку.
Міноборони України на своєму сайті оприлюднило підсумки вступної кампанії 2017 року військові вузи.
Зазначено, що в результаті конкурсного відбору курсантами стали 4517 осіб, з яких 1129 учасники АТО і 336 жінки.
При цьому в документі скромно зазначено, що по ряду «причин об'єктивного і суб'єктивного характеру план прийому в окремі вузи виконаний не в повному обсязі».
Не виконали план набору Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, Житомирський військовий інститут ім. С. Корольова, військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ.
План прийому виконали Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського і Українська військово-медична академія. Характерно, що конкурс був лише на спеціальності підрозділів десантників і розвідки, скоріше через що зберігся з радянських часів почуття елітарності цих родів військ.
Цікава географія провального набору. Найгіршими показниками виконання плану по відбору кандидатів названі: оперативне командування «Схід» (43,6%), обласні військкомати Херсона (14,6%), Закарпаття (25,4%), Черкас (35,7%), Дніпра (Дніпропетровська ) - 29,3%. Пояснити цю географію складно, а аналітики Міноборони серед причин зриву плану називають:
- складну внутрішню суспільно-політичну ситуацію та загострення міжнародної обстановки навколо України;
- недостатню ефективність заходів підняття престижу військовослужбовця ЗСУ на державному рівні;
- недостатню ефективність військово-професійної орієнтації молоді;
- недостатній рівень організації роботи командирів діючих підрозділів з дембелями і контрактниками як можливими кандидатами на навчання;
- низька якість роботи військкоматів щодо відбору кандидатів на навчання.
Показова різниця між кількістю оформлених особистих справ (6375) і реальною кількістю прибулих надходити кандидатів (3643). Мова не йде про провал на іспитах, просто бажаючих ставати офіцерами, дійсно, мало, а серед тих, хто все ж таки зважився на навчання, більшість таких, що віддають перевагу заочній формі навчання, хоча офіцер-заочник виглядає моветоном.
Міноборони не посоромився визнати низький рівень підготовки абітурієнтів, особливо щодо знань іноземних мов, нібито через «відсутність можливостей і мотивації у офіцерів».
Варто нагадати, що Порошенко не раз оголошував заміну російської мови англійською та оголошував інші лінгвофантазіі. Але по факту - армія, що переходить на стандарти НАТО, спілкуватися з натовцями фізично не в змозі, хіба що на рівні «ху із ен дьюті тудей» або на пальцях. Хоча системність в роботі НАТО і Міноборони України з підготовки сотень офіцерів зі знанням англійської мови применшувати не варто. Правда, вони готуються до заняття керівних посад.
Ще одним проколом майбутніх офіцерів виявилася фізична підготовка.
Серед причин слабкого фізо у абітурієнтів Міноборони визнало зайву вагу (84,3%) і несистемність фізпідготовки. 89% тих, хто складав іспити не виконали порогового рівня вправ на витривалість, 41,1% на швидкість. 78,1% не змогли виконати силові вправи.
Чому ж багатомільйонна держава виявилася неспроможною набрати необхідну кількість курсантів?
Відповідь на поверхні. Ура-патріотизму зразка 2014 року немає і в помині, перспективи стати офіцером мають список сумовитих перспектив, які переважують плюси. Гідне грошове забезпечення, житло, пільги в армії поки гарантовані на папері, та й гарантували їх люди на кшталт Порошенка, Бірюкова та Гройсмана.
Є мотиваційна проблема в період громадянської війни. Адекватні люди розуміють, що вона явно не закінчиться перемогою. Так за кого (за що) воювати офіцерам в АТО, де за фактом теж панує бардак, міжусобиці і кар'єрні розборки? Те солдати від офіцерів відмовляється, то грузини легіонами з позицій йдуть, то виконують накази Генштабу генералів і полковників підставляють.
До того ж на українському ринку праці, крім армії і АТО, тепер з'явився безвіз, за допомогою якого громадяни України тисячами залишають країну в пошуках кращого життя. Тобто тієї, де тобі не світить куля снайпера або відірвана міною нога.
* * *
Подібна картина спостерігається і щодо набору абітурієнтів в коледжі підготовки сержантського складу. При плані 440 осіб набрали лише 398.
Тут ситуацію врятували облвійськкомату Полтави (184%), Луганській області (87%), Кіровограда (64%), Харкова (63%). Найгірші показники набору в військкоматах Одеси 17% (8 кандидатів при плані 48), Тернополі - 4% (1 кандидат при плані 28), Івано-Франківську - 12% (3 кандидата при плані 26), Києві - 17% (6 кандидатів при плані 35). Оперативне командування «Захід» мало надіслати на навчання 239 майбутніх сержантів, а надіслало лише 63 (26%), командування «Південь» мало надіслати 221 людини, а надіслало 78 (35%), а ВМС виконали план на 52%.
Тут пояснити простіше - западенці їдуть до Польщі, в Києві є чим зайнятися, а жителям сельхозрегіонов ще видається, що краще бути сержантом-контрактником, ніж різноробочим в Чорнухинському районі Полтавщини.
* * *
Проблеми набору до військових вузів і сержантські школи вельми показові, адже порошенківська соціологія запевняє, що ВСУ залишаються найавторитетнішою структурою в країні. Тільки ось цифри демонструють сумнівний авторитет, якщо навіть в офіцери українця силоміць не затягнути. Куди авторитетніше польські роботодавці.
Олександр Севідов, «Одна Родина»
Оперативне зведення ЛНР: перемир'я дотримується Чому ж багатомільйонна держава виявилася неспроможною набрати необхідну кількість курсантів?Так за кого (за що) воювати офіцерам в АТО, де за фактом теж панує бардак, міжусобиці і кар'єрні розборки?
