<P> Написати цю статтю мене змусив випадок, який ілюструє неготовність українців прийняти жителів окупованих районів психологічно і чим це загрожує в майбутньому тим і іншим.
Всупереч законам жанру, я не буду змінювати імена та прізвища людей, про яких піде мова нижче.
Пролог
В один із січневих днів автобус відвозив з Донецька двох молодих людей. Відвозив в майбутнє, закриваючи двері минулого. Минулих можливостей, минулих успіхів, минулого страху.
Дорога проходила через поля, зритій воронками розривів, на єдиний на той час пропускний пункт в Курахово. З особистих речей - невелику валізу і сумка з одягом і документами. Кінцевим пунктом подорожі молоді люди обрали Львів. Чи не тому, що Львів - серце & quot; бандерівщини & quot ;, а тому, що обидва були фотографами. І знали, що студійних фотографів високого класу в цьому місті майже немає. Але є модельні агентства, а, значить, є робота. Та й житло, ціни не порівняти з Києвом. І ось, через півроку ...
Льода
Одного разу, знявши модель, Юлька, як зазвичай, виклала знімки на своїй сторінці в соцмережі. Як того вимагають правила, із зазначенням імені моделі, візажиста, фотографа. Все б нічого, але знімки вирішила подивитися візажист, яка готувала модель до зйомки, Оксана Льода. А, за одне, і познайомитися з Юльчиним творчістю. А там…. Ужос !!!!!!! Серед особистих фотографій Юльки вона знаходить знімки, зроблені 9 травня 2014 р. під час параду до Дня Перемоги. На них Юлька з сім'єю, друзями. Весна, посмішки, георгіївські стрічки, квіти. До нещасливого & quot; референдуму & quot ;, що розділив Донбас на & quot; до & quot; і & quot; після & quot; залишається два дні. До слова сказати, фотографії ці лежали у відкритому доступі, і подивитися їх міг кожен. Там же лежали і знімки зруйнованого вибухом рідної домівки, знімки автомобіля Юлькиного батька, який вивозив на ньому поранених в найближчу лікарню. Але пані льоду зацікавили тільки ті, що & quot; з стрічками & quot ;. Оксана публікує на своїй сторінці гнівний пост з назвою & quot; Сепаратисти у Львові & quot ;, де викладає ці фото і вибачається перед суспільством, що мало не забруднити про сепаратистські.
Дальше більше. Цей пост в різних інтерпретаціях передруковують кілька інтернет-видань, інформація про Юлію Федорової з'являється на сайті & quot; Миротворець & quot; в базі даних & quot; сепаратистів & quot ;. Потім на Юльку обрушується шквал гнівних послань і послань з погрозами.
Епілог, він же мораль
В юридичний бік питання крапку поставлять судові інституції.
Хотілося б поговорити про мораль. Нехай сьогодні кожен з нас запитає себе: ми воюємо & quot; за & quot; Донбас або & quot; проти & quot; Донбасу?
Як ми збираємося жити поруч з цими людьми після війни?
Чи здатне зараз суспільство на ту амністію, яку обіцяє жителям цього регіону?
На забуття?
Як дати друге життя тим, у кого все зруйнували: будинок, кар'єру, родинні зв'язки?
Хто має право чіпляти ярлик & quot; сепаратиста & quot; до людини, з яким навіть не знайомий?
Як жити далі з усім цим?
Де грань між патріотизмом і націоналізмом?
Що за державу ми будуємо?
Відповідайте, тому, що мовчать сьогодні ті, кому я ці питання ставив. Мовчить Льода, мовчить Геращенко, мовчить & quot; Миротворець & quot; ... </ p> <img src = " https://i.obozrevatel.com/gallery/2015/6/27/478383.jpg" ; style = "width: 454px; height: 334px;"> <img src = " https://i.obozrevatel.com/gallery/2015/6/27/751231.jpg" ; style = "width: 600px; height: 336px;"> <img src = " https://i.obozrevatel.com/gallery/2015/6/27/271338.jpg" ; style = "width: 600px; height: 336px;"> <img src = " https://i.obozrevatel.com/gallery/2015/6/27/544185.jpg" ; style = "width: 600px; height: 337px;">

Сторінка "миротворця"
Тисни! підписуйся ! Читай тільки краще!
Нехай сьогодні кожен з нас запитає себе: ми воюємо & quot; за & quot; Донбас або & quot; проти & quot; Донбасу?Як ми збираємося жити поруч з цими людьми після війни?
Чи здатне зараз суспільство на ту амністію, яку обіцяє жителям цього регіону?
На забуття?
Як дати друге життя тим, у кого все зруйнували: будинок, кар'єру, родинні зв'язки?
Хто має право чіпляти ярлик & quot; сепаратиста & quot; до людини, з яким навіть не знайомий?
Як жити далі з усім цим?
Де грань між патріотизмом і націоналізмом?
Що за державу ми будуємо?