7 серпня під час військової операції в Горлівці Сергій Шаковіч отримав три кульові поранення. Дві кулі потрапили в праву руку, зачепивши ключицю
Я з Дніпропетровської області, Васильківський район, смт. Письмове. Мобілізований 2 квітня. Два тижні проходили перепідготовку, потім нас направили в Харківську область, і в травні ми вже були в АТО. Заїхали в Добропіллі Донецької області і охороняли дорогу на Краматорськ. Там у нас був блокпост. Потім звільняли Константиновку, Дебальцеве, наступали в сторону Єнакієве.
Спочатку мене призвали на десять днів. Потім сказали, що через 45 днів нас поміняють. Уже чотири-п'ять місяців не змінюють. Але ніхто не скаржиться, все все розуміють. Як сказали бійці 25-ї бригади, ми зараз не за Україну, ми зараз за пацанів. Разом Дебальцеве брали. Наших 30 чоловік і бійці 25-ї бригади, а терористів 3 тисячі. Спочатку дуже жорстоко нас обстрілювали. Але за два дні ми взяли місто.
Як тільки ми вступили в зону АТО, нам відразу привезли бронежилети, каски. З патронами теж не було проблем. Потрібна артилерія - працює артилерія, потрібні танки - працюють танки. Ну і волонтери допомагали, звичайно. Єдине, чого не було - це тепловізорів та приладів нічного бачення.
Найстрашніше, це коли обстрілює "Град". Як тільки ти займаєш блокпост, але не встигаєш окопатися, по тобі відразу стріляють. Стоїш посеред дороги і не знаєш, що робити, куди сховатися.
З добровольчими батальйонами у нас взагалі зв'язку немає. Ну, там є якийсь пароль і, коли заїжджає командир, каже, "я такий-то".
Ти сидиш в цій БМП як навідник, але не знаєш, звідки стріляють. В триплекс побачив іскру, навів туди - "ту-дух", вистрілив; побачив іскру, навів, вистрілив. А обстрілювали нас в основному вночі. З вечора починали і до дванадцяти-другої ночі.
Наш батальйон отримав завдання відрізати Горлівку від Донецька, захопити висоту і тримати, поки не підтягнеться 25-я бригада десантників. Ми захопили висоту, але з боку Горлівки наша артилерія не встигла спрацювати. Прилетіла машина Мерседес, з неї вискочили четверо людей в масках і з автоматами і обстріляли нас. Все поспригівалі з БМП, а я навідник, мені не можна було зістрибувати. Я почав стріляти у відповідь. Один постріл зробив, а потім побачив, що мені отстрелили палець, ще дві кулі потрапили в праву руку.
Думаю, я не змінився за цей час. Яким був, таким і залишився. Трохи страшно було, але звик. І до стрільби, і до всього.
Дзвонив вчора своїм. Нічого не змінюється. Сепаратисти в основному стріляють з зеленки, з житлових будинків. Незважаючи на те, що наших обстрілюють, вони все одно їдуть далі і чекають ротації.
З мирними жителями ніколи проблем не було. Нам весь час говорили: "Спасибі, що приїхали". Мужик один, коли звільнили Слов'янськ, як побачив прапор, почав плакати. Сорокарічний чоловік на джипі такий. Запитує: "Можна я сфотографуюсь біля вашого прапора?".
Сергій переніс п'ять операцій. Зараз переведений з київського до дніпропетровського госпіталь, де його чекає двомісячний курс лікування.
Банківський рахунок, на який ви можете перерахувати гроші, щоб допомогти Сергію:
Приватбанк:
6762 4667 3418 6552
Одержувач - Шаковіч Олена Василівна (дружина)
Пропонуйте нових героїв для нашого соціального проекту воїни SOS . E-mail: [email protected]
Статті по темі
Запитує: "Можна я сфотографуюсь біля вашого прапора?
