Скільки заробить Азербайджан з нового «контракту століття»?

У Баку 14 вересня був підписаний 32-річний контракт на розробку ключового блоку родовищ Азербайджану - «Азері-Чираг-Гюнешлі» (АЧГ).

Він став логічним продовженням колишнього контракту по АЧГ - «Контракту століття», укладеного 20 вересня 1994 року.
Реалізація нової угоди, націленого на отримання як мінімум 500 млн тонн нафти, оцінена в 40 млрд доларів. Подібні контракти привертають увагу компаній і преси з усього світу і заслуговують детальних коментарів експертів.

За роз'ясненнями 1news.az звернувся до керівника азербайджанського Центру нафтових досліджень Ільхаму Шабану.

- Чому саме зараз, в період падіння світових цін на нафту, був підписаний контракт про фактичне продовження життя блоку родовищ АЧГ?

- Переговори між SOCAR і партнерами по проекту АЧГ про подальшу долю розробки гігантських родовищ Каспію були розпочаті в той період, коли ціни на нафту були дуже високими, за $ 110 за барель. Однак падіння цін на нафту на світових ринках активізувало переговорний процес, а не забарилося. В результаті після багаторічних переговорів Азербайджан в особі SOCAR своєчасно уклав нову угоду про видобуток залишилися запасів нафти з АЧГ.

Справа в тому, що чекати вже було не можна. Видобуток нафти на цьому ключовому блоці Азербайджану (близько 80% видобутку нафти в країні припадає на частку АЧГ) в останні роки падає. В цьому році зниження видобутку може скласти більш ніж 2,5 млн тонн (за підсумками року видобуток з АЧГ може скласти лише більш 28 млн тонн). Якби партнери по АЧГ продовжували і далі працювати за умовами колишнього контракту, то це було б загрожує кризовим падінням видобутку. Новий же контракт дозволить стабілізувати виробництво нафти в Азербайджані. Це пов'язано з тим, що компанії, отримавши в новому контракті від азербайджанської сторони досить тривалий період для розробки, вже без особливих ризиків можуть вкладати великі інвестиції в проект.

- До речі, а чому термін контракту до 2050 року, тобто на 32 роки? До сих пір в країні на такий термін жодного разу не був укладений жоден контракт.

- Гарне питання. Термін контракту сторонами визначено на основі аналізу різних параметрів контракту. Наприклад, обсяги залишкових видобутих запасів, які на сьогоднішній день оцінені 3,6 млрд барелів або майже 500 млн тонн. Було підраховано, що для вилучення цих запасів з оптимальною комерційної рентабельністю компаніям досить вести роботу на контрактній площі до кінця 2049 року.

- А чи можна говорити про те, що умови нової угоди для Азербайджану краще, ніж умови колишнього?

- Почнемо з назви контракту. В англійському варіанті він йде так: PSA Contract ACG Amended and Restated, тобто скориговане і заново складене Угода PSA по АЧГ. Тобто в новому контракті є ряд умов, які відрізняються від першого. Зокрема, можна назвати наступні:

- «Дочка» SOCAR - компанія «SOCAR AzACG» братиме участь в якості підрядника у реалізації контракту (раніше цього не було)

- величезне збільшення суми бонусів ($ 3,6 млрд, 8-ю траншами)

- великі підряди і субпідрядні роботи не будуть, як раніше, проходити повз азербайджанських компаній

- частка SOCAR збільшується з 11,6 відсотка до 25 відсотків.

Хочу відзначити, що перший контракт з АЧГ включав в себе всі можливі ризики, підписувався незабаром після розпаду СРСР, встановлення крихкого перемир'я з Вірменією, і в період, коли фінансовий стан країни був плачевним. Зараз Азербайджан зміцнів і вже немає тих численних ризиків (або вони доведені до мінімуму), які раніше так лякали іноземних партнерів SOCAR.

Зниження видобутку нафти на АЧГ з пікових показників (40,6 млн т в 2010 році) вже не буде сильно бити по кишені SOCAR хоча б тому, що вона збільшила свою частку в контракті по АЧГ з 11,6% до 25% і зможе більше заробляти від реалізації цього проекту, від чого Азербайджан тільки виграє.

У першому контракті по АЧГ інтереси Азербайджану були зосереджені тільки на тому, щоб швидше окупити вкладені в проект інвестиції і отримати максимум прибутку від продажу нафти (доходи акумулюються в Державному нафтовому фонді Азербайджану). Цього вдалося досягти завдяки масованому освоєння АЧГ і використання ситуації високих світових цін на нафту.

Зараз же пріоритети змінилися і орієнтовані на те, щоб якомога довше тримати середній рівень видобутку нафти в обсязі 24-25 млн тонн на рік, починаючи з 2020 року.

- А в період нового контракту собівартість нафти буде зростати?

- Звичайно. Адже піковий період видобутку на контрактній площі був зафіксований в третьому кварталі 2010 року на рівні 835 тис. Барелів на добу. Нині ж обсяги видобутку знизилися до менш ніж 580 тис. Барелів на добу. За 20 років видобутку в рамках першого контракту з АЧГ було видобуто в середньому щорічно близько 22 млн тонн сировини. При цьому капітальні витрати в проект склали $ 33 млрд. А операційні витрати трохи більше $ 10 млрд. А протягом наступних 32 років з контрактної площі планується в середньому добути щорічно 15,62 млн тонн нафти. Тобто при зростанні загальних обсягів видобутку нафти буде спостерігатися зниження середньорічних обсягів видобутку приблизно на 30%. В період нового контракту капітальні витрати консорціуму прогнозовані на рівні $ 40 млрд. Якщо врахувати, що родовища АЧГ вже поступово почнуть старіти, то природно, що операційні витрати будуть приблизно в два рази вище, ніж в період першого контракту. Однак не варто від цього засмучуватися.

- Чому?

- Доходів все одно буде більше.

- Яким чином?

- Коли в 1994 році ВР і партнери підписали контракт по АЧГ, то саму верхню цінову планку доходу прогнозували на рівні $ 60 за барель. У підсумку, за моїми власними підрахунками, в період з 1998 року до першої половини 2017 року среднеекспортная ціна з АЧГ склала $ 70,06 за барель. У новому контракті ж середня ціна передбачена на рівні $ 75 за барель. Я вважаю, що така ціна можлива в період 2020-2025 роки. Потім ціни будуть рости. Якщо розрахунок вести на базі цієї ціни, то загальні доходи від реалізації 3,6 млрд барелів нафти дадуть $ 270 млрд. Навіть якщо ми віднімемо з цієї суми загальні витрати - $ 60 млрд, а також витрати на транспортування ($ 25 млрд), то в Нафтовий фонд надійде майже $ 140 млрд від прибуткової нафти. Нагадаю, що за період дії першого контракту ж з АЧГ держава в якості прибутку запрацювало понад $ 125 млрд.

Якщо ж припустити, що середня ціна нафти буде $ 90 за барель або ж завдяки застосуванням новітніх технологій видобування нафти з АЧГ вдасться підвищити на 100-150 млн тонн, то природно чистий прибуток держави збільшиться до $ 200 млрд.

Вважаю, що команда SOCAR, яка готувала новий контракт з АЧГ, попрацювала добре, і Азербайджан отримає реальні вигоди від його реалізації.

- Ви говорите про відсутність великих ризиків, але чому ж тоді такий великий обсяг оцінюваних в новий контракт інвестицій - близько $ 40 млрд?

- Давайте розберемося. SOCAR і ВР в своєму спільному прес-релізі, присвяченому підписанню нового контракту, повідомили, що досягнуто взаєморозуміння про проведення інженерно-проектних робіт про оцінку додатково однієї добувної платформи на контрактній площі АЧГ.

Це означає, що для стабілізації видобутку на контрактній площі сторони планують будувати одну видобувну платформу. Зазвичай вартість видобувних платформ близько $ 5 млрд. Ще є витрати на буріння свердловин і супутню інфраструктуру. Також враховуються майбутні ремонтні роботи різного роду і модернізація в майбутньому всіх платформ, як видобувних, так і технічних, а їх уже чимало: шість видобувних і дві технічних.

Взагалі нафтова індустрія є капіталомістким сектором економіки. І це зрозуміло, багато витрат і хороші доходи. Якщо ми поглянемо на капітальні витрати за останні три роки по АЧГ, то побачимо, що не будуючи особливо великих об'єктів, вони, тим не менш, були величезними діє до: 2014 рік - $ 2,3 млрд, 2015 рік - $ 1,9 млрд, 2016 рік - $ 1,45 млрд. Ці витрати в основному спрямовувалися на буріння свердловин. При падінні видобутку же обсяг буріння нових свердловин з кожним роком збільшується, як технічних, так і експлуатаційних. Виходячи з цього, якщо припустити, що щорічно на капітальні витрати буде спрямований $ 1 млрд інвестицій, то з урахуванням будівництва добувної платформи і підводного інфраструктури озвучена сума інвестицій навіть мала.

Варто підкреслити, що Азербайджан, який підписав до 14 вересня 34 міжнародних угоди по типу PSA, створив прецедент і 14 вересня вперше переоформив діяло з іноземними партнерами угоду. SOCAR вдалося знайти компроміс і переконати 8 іноземних компаній «грати» за новими правилами.

Раніше ж іноземні партнери SOCAR за АЧГ не погоджувалися на це, вважаючи, що краще продовжувати старий «Контракт століття», збільшивши дивіденди азербайджанській стороні. Згода всіх сторін - запорука успішної реалізації будь-якого довгострокового угоди, в тому числі і нового «Контракту століття».

Блок родовищ Азері-Чираг-глибоководді Гюнешлі по міжнародних розрахунках можна назвати «мега-родовищем», причому з нафтою високої якості. У світі мало таких аналогів.

Робота на АЧГ, що ведеться вже 24 роки, дозволила дуже добре його вивчити, а значить, ризики для компаній-учасниць проекту, мінімальні. Проект здійснить консорціум, представлений BP - 30,37%, AzACG (SOCAR) - 25%, Chevron - 9,57%, Inpex - 9,31%, Statoil - 7,27%, ExxonMobil - 6,79%, TPAO - 5,73%, Itochu - 3,65% і ONGC Videsh Limited (OVL) - 2,31%.

Початок дій по новому контракту АЧГ надасть нового імпульсу розвитку нафтогазової промисловості Азербайджану, яка є локомотивом всієї економіки. Після юридичного вступу в силу контракту Азербайджан отримає перший транш бонусу в розмірі $ 450 млн. Потім в 2018 році з початком реалізації проекту також буде отримано бонус такого ж розміру. У 2018 році прийнято рішення про концепцію майбутньої добувної платформи, а можливо, і про технічну платформі. Потім почнуться будівельні роботи. При будівництві цих грандіозних споруд до робіт будуть залучені до 10 тис. Чоловік, причому не менше 90% - громадяни Азербайджану. А це означає нові робочі місця, нові можливості. А скільки місцевих підрядних і субпідрядних компаній зможуть скористатися плодами цього контракту! Масштаб дійсно величезний.

Хочеться відзначити, що з 1994 року авторитет SOCAR зріс, в Держкомпанії в даний час працюють фахівці, що мають міжнародні сертифікати. Місцеві компанії також здатні виконувати субпідрядні роботи згідно з європейськими нормативами.

Валютні резерви країни перевищують $ 40 млрд, політична ситуація стабільна, економіка, хоча поки багато в чому і залежна від нафти, рухається в напрямку диверсифікації, розвитку інфраструктури.

Азербайджан має вплив в регіоні і збільшує свій бізнес в сусідніх країнах, особливо в Туреччині та Грузії. SOCAR активна в операціях з продажу нафти і газу третіх країн, завдяки роботі свого торгового дому - SOCAR Trading.

У самому ж Азербайджані до складу Держкомпанії входять підприємства з видобутку нафти і газу на морі і суші - ВО «Азнефть», підприємства хімічної промисловості, об'єднані в компанії «Азерікімья», «Азерігаз», що займаються розподілом в республіці видобутого газу, нафто- і газопереробні підприємства, сервісні компанії, установи, що займаються геофізичними і буровими роботами.

Саме освоєння АЧГ з запасами понад 1 млрд тонн нафти грає ключову роль в зміцненні SOCAR, а значить, і Азербайджану в цілому.

Лада Евграшіна, Г.Р.

1news.az