Підмосковні вечори
Як це не дивно, але найпопулярніша пісня XX століття - «Підмосковні вечори» могла колись так і не побачити світло. Улюблена багатьма поколіннями твір, яке, між іншим, занесено в книгу рекордів Гіннесса, як сама виконувана пісня, було для автора «небажаною дитиною».
Історія написання композитором Василем Соловйовим-Сивим тексту «Підмосковних вечорів» почалася в 1953 році. Оскільки він був родом з Ленінграда, пісня спочатку називалася «Ленінградські вечори», але автору власне творіння не сподобалося, і він прибрав написаний текст в довгу шухляду.
Цілих два роки він і не згадував про вигаданих нотах, поки одного разу йому і поету Матусовському не поручиться написати ліричну музику до фільму «В дні спартакіади». Було це влітку, Василь відпочивав на дачі, було жарко і працювати композитору зовсім не хотілося. Зазвичай про такі замовні агіткартіни швидко забували, так що стимулу сильно старатися у нього не було. Тоді він і згадав про колись написані і прибрані в ящик ноти «ленінградських вечорів». Для того, щоб музика підходила до фільму, змінили назву і трохи підправили текст. Художній раді пісня не дуже сподобалася, але її прийняли, так як нічого іншого за термінами зробити вже просто не встигали.
Виконати пісню спочатку доручили Марку Бернесу, але той прочитавши текст довго над ним сміявся, а потім і зовсім відмовився, пославшись, що слова пісні нікуди не годяться. Про що згодом дуже шкодував, адже у виконанні актора Московського художнього театру Володимира Трошина пісня стала справжнім хітом. Дивно, але композитор своє творіння так і не полюбив. Він відверто сміявся, коли його хвалили за примітивну, на його думку, пісню «Підмосковні вечори»
Катюша
Автор слів - поет Исаковский написав текст «Катюші» далеко не за один день. Він написав Восьмивірш і ... «заглох». Потім, цей уривок потрапив в руки Блантера і той підібрав до неї запам'ятовується мелодію. Тому Михайлу довелося взяти себе в руки і дописати текст. Хоча війна в той час ще не почалася, у нього, як і у багатьох інших, був кепський передчуття наближення лиха.
Для підняття настрою було вирішено написати романтичну пісню про кохання і вірності. У роки війни «Катюша» стала улюбленим хітом серед солдатів. Іноді, її співали цілодобово, і для багатьох ця пісня була символом неминучою і наближення перемоги. Існує цікава версія, що, нібито, саме через цю пісні радянські солдати під час Великої Вітчизняної війни дали прізвисько «Катюша» бойовим машинам реактивної артилерії.
Пісня «Катюша» була написана зовсім не в роки Великої Вітчизняної, як багато хто вважає, а за кілька років до цього. У 1938 твір поета Михайла Ісаковського і композитора Матвія Блантера було вперше виконано солісткою Валентиною Батищева. Легка запам'ятовується пісня, яку згодом перевели більш ніж на шість мов, швидко набирала популярність.
Читати далі...
