Томас Майн Рід - Білий вождь

Майн Рід

білий вождь

Переклад з англійської: «The White Chief» by Thomas Mayne Reid

Вступні матеріали Р. Трифонова і Е. Якименко

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання російською мовою, 2012

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2012

Всі права захищені. Жодна частина електронної версії цієї книги не може бути відтворена в якій би то не було формі і якими б то не було засобами, включно з розміщенням в мережі Інтернет та в корпоративних мережах, для приватного та публічного використання без письмового дозволу власника авторських прав.

* * *

Факти, дати, цитати

Сучасники про Майн Ріда

Хелен Кромі Моллаєв, племінниця Майн Ріда

Його власне життя, переказана точно і детально, буде такою ж цікавою і різноманітною повістю, як самі захоплюючі з усіх чудових оповідань, які вийшли з-під його пера.

* * *

[Майн Рід] був схильний до едкому сарказму. Однак він рідко використовував її, майже ніколи, - тільки як засіб захисту або щоб поставити на місце брехливого хвалька. Навпаки, він був занадто добрий і щедрий, і у нього був самий товариський характер. <...> Будь-темою, яку він вибирав для розмови, він міг зацікавити всіх навколо. Він був душею компанії.

Донн Піатті, один Майн Ріда, у якого він жив в Америці в 1848 р

Перший свій роман Майн Рід написав в моєму будинку, в якому провів зиму. Він приїхав з Мексиканської війни, прикрашений важкої раною і покритий славою найхоробрішого з хоробрих в нашій маленькій армії. <...>

Коли він не доглядав за красивими дівчатами <...> і не скакав на моїй кобилі, він писав роман, дія якого відбувається в Мексиці і на мексиканському кордоні. Вечорами він читав нам глави цього роману (він був прекрасний читець), і якщо написане недостатньо, на його думку, хвалили, сердито лягав спати, по кілька днів не брався знову за перо і заганяв кобилу своїми дикими стрибками. Я зрозумів, що для того, щоб врятувати мою гніду Дженні, потрібно хвалити його роботу. <...>

Перший же гонорар, отриманий за книгу, відвів від нас цього не знає спокою солдата удачі, і більше він до нас не повертався. Він і так давно поїхав би, якби не був відчайдушно закоханий в одну з прекрасних мешканок нашого будинку. Але галантний ірландець не добився вогню її великих блакитних очей і тому нарешті відмовився від залицяння. <...>

Між цим прощанням і нашої наступною зустріччю пройшло майже двадцять років. Майн Рід прославився і розбагатів, витратив усі стан на будівництво мексиканського ранчо в Англії, а я тільки починав використовувати своє перо як засіб до існування. Він посивів, але був як і раніше міцний і квітучих; тоді він жив зі своєю красивою молодою дружиною в невеликій квартирі на Юніон-сквер в Нью-Йорку. Я розповів йому, що наш старий будинок <...> занепав і розвалився і що з того сімейного кола, про який він згадував з таким теплом, залишився тільки я. Це так його засмутило, що я дістав пляшку вина, щоб розвіяти нашу печаль; він відвів мене в підвальний ресторанчик на Бродвеї, і ми там випили не тільки цю пляшку, а й ще кілька і повечеряли.

Майн Рід і Едгар Аллан По (1809-1849), американський письменник, літературний критик

За книгою Е. Рід і Ч. Коу «Життя і пригоди капітана Майн Ріда»

Під час перебування в Філадельфії Майн Рід познайомився з Едгаром Алланом По, і відтепер цих двох людей пов'язувала тепла дружба. Після появи несправедливої ​​біографії покійного поета, написаної доктором Грізвольд, Майн Рід <...> захищав свого невірно оціненого одного.

За книгою Дж. Стіл «Капітан Майн Рід»

Ймовірно, Рід прибув до Філадельфії восени 1843 року, бо саме тут він зустрів Едгара Аллана По, який переїхав в Нью-Йорк 6 квітня 1844. Наскільки тісною була дружба між письменниками, точно невідомо, але те, що Рід знав По, очевидно зі спогадів племінника Томаса Коттрелла Кларка, Ховарда Пола, який був на одному з щомісячних званих обідів у Кларка, де були присутні За і Рід. Особливо цікаво, як Пол описує Ріда на цих зборах, так як звідси ми отримуємо один з небагатьох портретів молодого письменника в Америці:

«Одним з його [По] близьких друзів був капітан Майн Рід, і коли ці двоє зустрічалися, що бувало часто, за столом мого дядька, вони обмінювалися думками і сперечалися самим чудовим чином. <...> Майн Рід був умілим, невичерпним оповідачем. <...> За дотримувався думки, що Майн Рід проявляє багату фантазію, коли розповідає про власні подвиги, і я чув якось увечері, як він запевняв мого дядька, що Рід «колосальний, але надзвичайно колоритний брехун». «Він бреше в дивовижному масштабі, - додав він, - але з досконалістю артиста, і тому я уважно його слухаю».

Пол також пам'ятає, що чув, як Рід «розповідав з грунтовними подробицями, що він" тільки що з Заходу, де боровся з індіанцями ", в той час як я мав нагоду знати, що він спокійно жив на фермі в Нью-Джерсі».

Чарлз Оллівант, один Майн Ріда, його особистий секретар, автор неопублікованої біографії

(про першу зустріч з письменником в липні 1865 г.)

Прийшовши на місце і запитавши «капітана Майн Ріда», я отримав відповідь, що його немає вдома, що він на лузі, що примикає до села Джеррардз Крос. Вважаючи за краще свіже повітря очікуванню за закритими дверима, я пішов уздовж дороги і вийшов на луг. Пройшовши деяку відстань, я нікого не зустрів і здався.

День був дуже жаркий, я втомився після пішого підйому від Аксбрідже, ліг на пурпурний верес, яким поріс весь луг, прикрив капелюхом очі і незабаром занурився в напівдрімоті.

Так лежав я кілька хвилин і вже почав підкорятися богу сну, як прийшов до тями від несподіваного запитання: «Втомилися, мій юний друже?» Похапцем відкинувши капелюх, я побачив, що стоїть поряд зі мною джентльмена, одягненого в легкий твідовий костюм, з поясом на талії - костюм цей відомий під назвою норфолькскій светр. У правій руці джентльмен тримав Малаккській тростину з срібним набалдашником. Він трохи вище середнього зросту, з військової поставою, чорне волосся незвичайно довгі, густі вуса і борода. Очі темно-карі, ніс середнього розміру і прямий, рот маленький і видатний підборіддя. В цілому особа з його рішучими рисами говорило про сміливість і твердості.

У цій вражаючою фігурі я одразу впізнав ідеал моєї юності - капітана Майн Ріда, якого я так часто бачив в уяві. Дізнався по фотографії, яку він мені послав. Коли я назвався, він тепло потиснув мені руку, взяв за руку і повів по лузі до свого дому; по дорозі він вів цікаву розмову, який робив його настільки популярним серед тих, хто мав щастя бути з ним знайомим.

Чи потрібно говорити, як я був радий? На мій юнацького захоплення, виповнювалося саме палке бажання моєї молодості - особисто говорити з улюбленим письменником. І я побачив не сухого книжкового хробака, але практичного і добру людину, який говорив так само, як герої його книг.

<...>

Майн Рід виправдав мої найбільші очікування; це була людина, повний життя і енергії, дуже розумний і досвідчений, здатний розмовляти на будь-яку зацікавила його тему; до того ж він володів рідкісною здатністю проникати в характер людини і був чудовим оповідачем.

Елізабет Рід, дружина Майн Ріда, автор його біографії

Письменник познайомився з майбутньою дружиною в той час, коли їй було всього 13 років; вони одружилися через два роки, в 1853 р

Перша моя зустріч з майбутнім чоловіком сталася в Лондоні, де я тоді жила з тіткою <...>.

Одного вечора капітан Майн Рід виявився гостем в будинку тітки, а до цього пам'ятного вечора я навіть не чула його імені. Відомі письменники та військові не грали доти ніякої ролі в моєму житті. Але в той вечір галантний капітан раз або два побачив мене і, як сам висловився, «закохався з першого погляду». А на мене він не справив жодного враження; в той же вечір мене запитав хтось, ще не бачив лева: «Який він, капітан Майн Рід?» І я відповіла: «Джентльмен середнього віку». І все. Моя відповідь згодом передали Майн Ріда, і його марнославство було серйозно зачепили.

На наступний ранок тітка сказала мені: «Капітан Майн Рід відчайдушно закохався в тебе, моя дитино! Весь вечір він тільки про тебе і говорив ».

На що я відповіла: «Можеш сказати капітанові Майн Ріда, що я в нього не закохалася».

<...>

Моя тітка збиралася вдруге вийти заміж <...> і переїхати у віддалений район Лондона. Незадовго до нашого переселення одного вечора Майн Рід заїхав попрощатися, тому що він відправлявся в Париж.

<...>

Коли Майн Рід повернувся з Парижа, він не зміг знайти мою тітку, і вони більше не відновлювали знайомство. Тому у нього не було відомостей про мене, тим більше що після вторинного заміжжя тітки я від неї поїхала і жила в селі зі своїм батьком.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?

Майн Рід   білий вождь   Переклад з англійської: «The White Chief» by Thomas Mayne Reid   Вступні матеріали Р
Ця книга коштує менше ніж чашка кави!
ДІЗНАТИСЬ ЦІНУ

Так лежав я кілька хвилин і вже почав підкорятися богу сну, як прийшов до тями від несподіваного запитання: «Втомилися, мій юний друже?
Чи потрібно говорити, як я був радий?
А на мене він не справив жодного враження; в той же вечір мене запитав хтось, ще не бачив лева: «Який він, капітан Майн Рід?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация