Всеволод Нестайко біографія

Всеволод Нестайко - біографія

відомий: письменник

Країна: СРСР , Україна

Категорія: письменники

Знак зодіаку: Водолій

Дата народження: 30 січня 1930р.

Дата Смерть: 16 Августа 2014р. (84 роки)

Біографія додана 7 Марта 2018.

Всеволод Зіновійович Нестайко (укр. Всеволод Зіновійович Нестайко, 30 січня 1930 року, Бердичів (зараз Бердичівський район, Житомирська область), УРСР, СРСР - 16 листопад 2014 року, Київ, Україна) - радянський і український дитячий письменник, класик сучасної української дитячої літератури.

Лауреат багатьох літературних премій, кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Зіновій Нестайко, батько В. Нестайко, за одними даними народився в Чернелиці, за іншими - у Відні. Закінчив гімназію в місті Бучачі. Під час Першої світової війни вступив до лав українських січових стрільців, воював у складі Української Галицької армії, потрапив у польський табір для полонених. Працював в Проскурові (нині Хмельницький) на цукровому заводі. У 1933 році був заарештований чекістами і загинув в концентраційному таборі.

Мати Нестайко викладала російську мову і літературу. Після смерті батька в 1933 році переїхала з сином до родичів в Київ, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу.

Дід по батьковій лінії, о. Денис Нестайко, - багаторічний греко-католицький декан і настоятель в місті Бучач (Тернопільська область), відомий український громадський діяч Бучацького повіту. Вважався видатним церковним діячем на Галичині. Дід помер в 1936 році. Письменник неодноразово перебував в Бучачі і відвідував його могилу, передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

За словами самого Нестайко, від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він успадкував незвичайне почуття гумору.

Народився Всеволод Зіновійович 30 січня 1930 року в Бердичеві.

У дитинстві разом з сусідом і ровесником витасик Дяченко Нестайко захоплювався творчістю Миколи Трублаїні ( «Лахтак», «Шхуна" Колумб "»), Марка Твена ( «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна»), Джека Лондона, Жуля Верна, Антона Чехова і Бориса Житкова. Друзі мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилося, через особливості зору (дальтонізму) Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном.

Мати Нестайко вважала, що він «повинен знати мову свого батька», тому віддала сина в українську школу. По закінченню Всеволодом Зіновійовичем четвертого класу, коли йому було одинадцять років, почалася Велика Вітчизняна війна. В силу обставин терору і війни не вчився в п'ятому і дев'ятому класах. Курс п'ятого класу йому дала мати. Після визволення Києва майбутній письменник відразу пішов до шостого класу. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці. Закінчивши восьмий клас екстерном, перейшов до десятого класу. Нестайко закінчив десятирічну загальну середню школу з однією четвіркою (з фізики) в табелі, зі срібною медаллю.

Через хворобу Всеволода вони з матір'ю не змогли виїхати з окупованої території. На все життя запам'ятав Всеволод Нестайко жахи війни і окупації. Так, одного разу, він став свідком того, як в Києві по вулиці Жадановського німці гнали євреїв, серед яких було багато дітей, на розстріл.

Закінчивши школу, в 1947 році вступив на слов'янське відділення філологічного інституту Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка та закінчив навчання в 1952 році. У 1948 році працював статистом у Київському театрі російської драми. Будучи ще студентом, працював в редакції журналу «Дніпро» (Дніпро). Потім п'ять років був літредактором-коректором в «Барвінку», де з ним працювала приймальна дочка Остапа Вишні. Потім була робота у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 був завідувачем редакцією у видавництві «Веселка».

В цей час вступає в КПРС, членом якої був 13 років. Заява про вихід з партії написав в один день з Олесем Гончаром.

Всеволод Нестайко був знайомий з багатьма відомими радянськими письменниками, зокрема, з Валентином Бичко, Григором Тютюнником, Ліною Костенко.

У 1958 році Всеволод Нестайко став членом Спілки письменників УРСР. Рекомендацію дали Дмитро Васильович Ткач, Оксана Дмитрівна Іваненко та Олександр Іванович Копиленко.

Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка» (рус. «Радіобасня Всеволода Нестайка»).

Помер 16 серпня 2014 року в Києві, де він жив і працював останні роки.

літературна діяльність

Перше оповідання Нестайко написав у восьмирічному віці. В оповіданні йшлося про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці. У мисливця «ноги були волохаті, як у всіх чоловіків». Мати письменника ця розповідь дуже розвеселив.

А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутися назад в дитинство - ще дограти, досмеяться, дошаліть ... Вихід був один - стати дитячим письменником. Так я і зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.

За п'ятдесят років творчості В. Нестайко видав близько сорока книг, розповідей, казок, повістей і п'єс. Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій.

За словами самого Нестайко, головну роль в становленні його як дитячого письменника зіграла Ірина Исаевна Шкаровська, яка працювала заввідділом в журналі «Барвінок». Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував в журналі «Барвінок» в 24 роки. Також в той же час друкувався в «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурик» вийшла в світ в 1956 році. Першу казку письменника «В Країні Сонячних Зайчиків» видали в 1959 році. Книга відразу ж стала дуже популярною і була переведена на кілька мов світу (російська, білоруська, англійська, литовська, латиська, естонська та інші). Про те, як народилася ідея цієї казки, розповідав дитячий письменник і приятель Всеволода Зіновійовича Анатолій Костецький:

Одним сонячним ранком перед пробудженням Всеволоду Нестайко приснилося, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотий пензликом малює на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і відчув якусь надзвичайну радість і йому страшенно закортіло відразу ж сісти за письмовий стіл і почати писати про тих лоскочуть сонячних зайчиків.

У своїй творчості Нестайко намагався уникати політики. Незважаючи на це, він написав два оповідання про Леніна. Але, після того, як дізнався, що Ленін застосовував репресії проти священнослужителів, назавжди перестав згадувати його ім'я.

У 1964 році побачила світ перша редакція «Тореадорів з Васюківки». А в 1979 році трилогія «Тореадори з Васюківки» Міжнародною Радою з дитячої та юнацької літератури була внесена до Особливого почесний список імені Андерсена як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.

За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» Всеволод Нестайко був удостоєний в 1982 році премії імені Лесі Українки, за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» - імені Миколи Трублаїні, за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя »- імені Олександра Копиленка. На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком» Нестайко був удостоєний другої премії.

Твори В. Нестайко переведені на двадцять мов світу, в тому числі на російську, англійську, німецьку, французьку, іспанську, арабську, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та інші. За його повістей і розповідей поставлені фільми «Одиниця" з обманом "», «Чудеса в Гарбузянах», короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки».

На початку 2000 року надрукував в «Барвінку» повість-казку «Ковалі щастя, або Новорічний детектив».

У 2004 році В. Нестайко разом з поетом і редактором Іваном Малковичем обробили і опублікували нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлене деяких ідеологічних нашарувань минулої епохи, деталей, незрозумілих сучасному і, тим більше, майбутньому читачеві. З'явилися і нові епізоди.

список творів

1. 1956 - збірка оповідань «Шурка і Шурик» (укр. «Шурка и Шурко»);
2. 1957 - збірка оповідань «Це було в Києві» (укр. «Це Було в Києві»);
3. 1960 - «Супутник Ліра-3» (укр. «Супутник Ліра-3»);
4. 1963 - «Космо-Натка»;
5. 1968 - п'єса «Марсіанський жених» (укр. «Марсіанській наречений»);
6. 1970 - п'єса «Робінзон Кукурузо» (укр. «Робінзон Кукурузо»);
7. 1972 - казка «Пригоди близнят-козенят» (укр. «Пригоди близнят-козенят»);
8. 1973 - трилогія «Тореадори з Васюківки» (укр. «Тореадори з Васюківки»):
   1. 1964 - повість «Пригоди Робінзона Кукурузо» (укр. «Пригоди Робінзона Кукурузо»);
   2. 1966 - «Незнайомець з тринадцятої квартири» (укр. «Незнайомець з тринадцятої квартири»);
   3. 1970 - повість «Таємниця трьох невідомих» (укр. «Таємниця трьох невідоміх»);
9. 1975 - п'єса «Вітька Магеллан» (укр. «Вітька Магеллан»);
10. 1975 - повість-казка «Олексій, Веселесік і Жарт-птиця» (укр. «Олексій, Веселесік и Жарт-птиця»);
11. 1978 - повість «Пригоди Грицька Половинки» (укр. «Пригоди Грицька Половинки»);
12. 1979 - повість «Пригоди журавлика» (укр. «Пригоди журавлика»);
13. 1981 - повість «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (укр. «Незвичайні пригоди у лісовій школі»);
14. 1982 - повість-казка «Таємниця старого клоуна» (укр. «Таємниця старого клоуна»);
15. 1983 - п'єса «Пересадка серця» (укр. «Пересадка серця»);
16. 1984 - повість «Чудеса в Гарбузянах»;
17. 1986 - повість «Таємниця Віті Зайчика» (укр. «Таємниця ВІТІ Зайчика»);
18. 1987 - повість «Скринька з секретом або Таємниці квартири номер сім» (укр. «Скринька з секретом або Таємниці квартири номер сім»);
19. 1989 - збірник п'єс «Слідство йде» (укр. «Слідство триває»);
20. 1990 - збірник детективів «Таємничий голос за спиною» (укр. «Таємничий голос за спиною»);
21. 1990 - «Про комарика Зюзі» (укр. «Про комарика Зюзю»);
22. 1994 - трилогія «В Країні Сонячних Зайчиків» (укр. «В Країні Сонячних Зайчіків»):
    1. 1959 - повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» (укр. «В Країні Сонячних Зайчіків»);
    2. 1988 - «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (укр. «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчіків»);
    3. «В Країні Місячних Зайчиків» (укр. «В Країні Місячніх Зайчіків»);
23. 1994 - повість «Казкові пригоди Грайлик» (укр. «Казкові пригоди Грайлик»);
24. 1995 - повість-казка «Чорли» (укр. «Чорлі»);
25. 1995 - збірник «Неймовірні детективи» (укр. «Неймовірні детективи»):
    1. 1992 - повість «" Барабашка "ховається під землею» (укр. «" Барабашка "ховається під землею»);
26. ~ 2003 - детективна казка «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (укр. «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив»);
27. 2006 - повість-казка «Чарівні окуляри» (укр. «Чарівні окуляри»);
28. 2009 - повість «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (укр. «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки»);
29. 2010 - «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (укр. «Дивовижні пригоди незвічайної принцеси»);
30. 2010 - збірник «Супер" Б "з" фрикадельками "» укр. «Супер" Б "з" фрикадельками "»):
    1. 1976 - повість «Одиниця з обманом» (укр. «Одиниця з обманом»);
    2. 1985 - повість «П'ятірка з хвостиком» (укр. «П'ятірка з хвостиком»);
    3. 2010 - повість «Супер" Б "з" фрикадельками "» (укр. «Супер" Б "з" фрикадельками "»).

Визнання і нагороди

Багато сучасні українські письменники схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком і майстром слова.

Згідно з соціологічними опитуваннями, які провели в 1990-1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури, твори Всеволода Нестайка визнані лідерами читацького інтересу. Творчість Нестайка увійшло до золотого фонду дитячої літератури.

орден

• Указом Президента України Віктора Ющенка № 53/2010 від 20 січня письменник нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

літературні премії

• Премія імені Лесі Українки (1982) - за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».
• Премія імені Миколи Трублаїні - за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».
• Премії імені Олександра Копиленка - за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».
• Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей - за повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».
• Медаль Макаренко.
• Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури вніс трилогію «Тореадори з Васюківки» в Особливий почесний список Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури (1979).
• Відмінність «Золотий письменник України» (2012, вручив Юрій Логуш).

Міжнародні нагороди фільмів, знятих за мотивами творів В. Нестайка

• Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968), головна премія Міжнародного кінофестивалю в Австрії і головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандріі (Австралія, 1969) - за телефільм «Тореадори з Васюківки».
• Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) та спеціальний приз на кінофестивалі в Габрово (Болгарія, 1985) - за фільм «Одиниця" з обманом "».

Всеволод Нестайко - фото

Рекомендований контент:

Всеволод Нестайко - цитати

Кількість переглядів: 767