Живопис, графіка | Записи в рубриці Живопис, графіка | Щоденник Waage: LiveInternet - Російський Сервіс Онлайн-Щоденників

Слов'янська демонологія і українська зокрема - дуже цікава тема. Відьми, будинкові, водяні, блуд, вовкулаки, вовкулаки, мавки, русалки та інші істоти густо населяли світ, в якому жив український селянин. Відлуння уявлень про ці міфічні істоти можна знайти і в українській літературі 20 століття.
Прийняття Владимиром християнства в 988 р привело до знищення ідолів і заборони поганської релігії і її обрядів. У той же час на протязі століть у свідомості народу християнство уживалося з дохристиянськими уявленнями.
Стародавньою релігією слов'ян, їх світосприйняттям було язичництво. Воно відображало прагнення людини пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. Слов'янська міфологія формувалася як сукупність уявлень про навколишній світ. Ці міфи пронизували все життя слов'ян.
Поступово із сонму надприродних сил виділилися язичницькі боги, що склали пантеон богів. Сліди цих богів знаходять в народних традиціях, декоративному мистецтві, в народному фольклорі.
В народному уявленні небо було населене силами небесними, божественними, а болота, ями, яри, ліси, підземний світ - силами нечистими і темними. Ці фантастичні істоти знаходилися всюди: в лісі і в будинку, в воді і в поле. Земля-місце боротьби двох світів, двох початку, а людина і його душа-осередок цієї боротьби. При цьому воля Божа панує над усім і визначає все.
Такий світогляд становить єдину систему вірувань.

Смутна i невесела ходила по життя без хаті Конотопська вiдьма Явдоха Зубиха пiсля прочуханкі, что їй дали край ставка при усiй громадi за чаклування.
Ходити по хаті, ходити та й подивиться на свои глечики, горщики, кухлики, де з усяк звiра i з усякої гадини є молоко, что вона з них понадоювала, перевертаючісь до кожної матки усе рiзно, Щоб не жахалісь i давалися доїтісь. А усi тiї глечики, горщики, водянчікі, кухлики стояли деяке на поліцi, iнше на миснику, Було й на пріпiчку, Було й на самi печi; Пожалуйста Вже поставлених на сметану, а Пожалуйста ще стояло пiд лавкою та край помійніцi. Пiд підлогою лежали усякi трави i корiння: уявляють, любисток, терлич, папороть, собачий мило, дурман, усякi реп'яхі, куряча слiпота та й много дечого. На підлозі на подушках лежав кiт муруговатій та Усатий, i тiльки Йому й дiла, что їв та спав, та коли что Було надума, то зараз до своєї хазяйки i озветься: "Няв, няв!", А вона усмiхнеться та й каже: " так-таки, Котусев, так! " А коли вона что надума, то й пітається его: "Чи так, Котусев?", То вiн до неї: "Няв, няв!" Еге! i знали один одного, что говорють.
Стародавні слов'яни були переконані в тому, що все в природі живе - і камінь, і вогонь, і дерево, і блискавка. Все навколо людини здатне різноманітно перевтілюватися: надприродні істоти можуть перетворюватися в кота, собаку, птицю, копицю сіна, ведмедя, чорний клубок, коня тощо. Цією надприродною силою, на переконання давнього слов'янина - язичника, була просякнута вся Всесвіт, і з нею потрібно було мати справу. Нечиста сила була небезпечною. Цю силу можна було умилостивити і навіть прогнати, що відбувалося з допомогою особливих ритуалів, обрядів, традицій.
Нечиста сила чатувала беззахисну людину, бажаючи заподіяти їй зло. Потрібно було захиститися від усілякої біди. Цьому сприяли різні забобони, застереження, обмеження, обереги, молитви, чаклунство.
Не можна не дивуватися народної фантазії, яка здатна була наділити казковими чарами весь світ, кожне явище, кожну річ, кожна тварина і рослина.
До цього рівня міфології ставилися божества, які були пов'язані з господарством, сезонними подіями і ритуалами, персонажі, які втілювали цілісність замкнутих невеликих товариств, істоти, пов'язані з міфологічним простором вдома, ліси, болота.
Вода в уявленні людини була місцем проживання численних негативних персонажів, житло смерті, хвороб, куди їх відсилають в змовах. Саме в воді існують русалки, водяний, чорти.

- Альо! - каже Зубиха, - я тобі не пити сюди пріклікала. Покинь тріхо та мнихи та пріньмайсь за дiло. Бач, яка краля лежить!
Пан Забрьоха озірнув очима, аж i вздрiв, что на підлозі спить панна Олена ... та так i задріжав, мов опарений.
Та й справдi ж бо краля булу! Те хороша булу, а то, як розiспалась та i розчервонiлась, что Твiй кармазин або рожа у саду; карсет розщепнувся, сорочка розхрісталась ... коси тiльки, як порозпускалісь, так Вже прикрили пазуху, та й якось не зовсiм ...
Уласович наш, як вздрiв таку кралю, то так i заходівсь коло сонної, мов Павич; тiльки навспінячкі танцює бiля неї та розгляда, та плямка, та Слінко ковта; забув i працю свою, что стiлькі перелетiв, i забув, что й пити просив. Чи не уходит на розум нi їда, нi вода, что перед очима Бiда!
Уродженець Харкова Григорій Квітка-Основ'яненко, напевно, ввібрав українську міфологію з молоком матері. Читаючи цю повість, мимоволі поринаєш в фантастичний світ народної казки. І ця казка органічно проникає в народний побут, визначає хід розповіді, долі героїв повісті. Ну, і звичайно, вічно актуальні теми підступності і любові, підлості і дурості, жорстокості й помсти. Вони надають захопливість фантастичного сюжету.
Українська демонологія донесла до нас віру в численних злих духів: Злидні, Вія, потвора (Уродство), песиголовця, чортів, відьом. Хвороби надавалися у вигляді жінок з підкресленими вадами: Лихоманка, Тряска тощо.
Для людини втіленням "свого", "рідного" завжди був будинок. Все, що знаходилося за стінами рідного дому, - "чуже", "вороже". Істоти, які населяли будинок, були пов'язані з різними його частинами, з двором. Це домашній бог домовик, скарбник (скарб-клад), сарайнік, що мешкає в господарських будівлях. Інше, вороже, небезпечне, нерідне втілювалося в страшних образах Лісовика, Полевика, Вихора, Блуда.
Пора сходу і заходу сонця, празднікі- час, яке найбільше підходить для магічних дій, змов, чаклунства, перетворення нечистої сили в інших істот.
При цьому нерідко місцем для згаданих дій обирається межа, межа: межевому часу відповідає межові місце (або навпаки). Межове час - пора активного присутності нечистої сили, коли вона особливо небезпечна, активна і, в той же час, найбільш відкрита.
«Нечисте» пору року і доби: дні різдвяних свят, ніч на Івана Купала тощо, опівночі і опівдні, після заходу і сходу сонця: в нечисті періоди життєвого циклу - від народження до хрещення.

Смутно i невесело Було раз уранцi у славному сотенному мiстечковi Конотопi. Хоч до сход сонця, поки ще й мiсяць НЕ гаразд сховавсь, i пiднявсь Було по усiм вулиця гомiн, бiгання, крик, галас; та й стихло, i увесь народ щез, так что нi по хатах, нi по вулиця нема нiкогiсiнько, мов у шинку на великдень перед вутренею ...
Та чого ж це так у славному сотенному мiстечковi, у Конотопi, чого так стало тихо i смутно, что НЕ чути нiякого нi вiд кого гласу? I нi на однiй вуліцi НЕ зострiнеш нi одного чоловiк, неначе - нехай бог мілує! - у��i люди у усiм мiстечковi повміралі, або - i щось не лучче смертi - крімськi татари похапалі? Де се смороду подiвалісь, что повiдбiгалі i хазяйства свого, i дiточок манесенькіх? Та нехай би Вже Жiнки: Їм хоч цiлій день, зiбравшісь у купу, теревенi правити, а що мужики їх та дiти без обiда, так то Їм i дарма; а то ж i нi одного чоловiк у селi нема, та що то: i такой дитини, что Вже бiга, i такой НЕ зострiнеш! .. Де ж то смороду є? Еге! Аж ген-ген усi зiбраліся коло ставка та й дівляться ... А на вiщо дівляться, так гай, гай! Такого прівіденiя навряд чи є хто у нашому селi самий старий, щоб тямів, Пожалуйста теперечки буде в Конотопi ... Та що ж там таке?
А там, бiля Млинки, від там что дiється! Гай, гай! Аж тридцять козакiв, хто з пiкою, хто з нагайкою, хто з добрим кієм, хто з вiрьовкою, а хто з Коляков, та усi ж то держут мiцно за вiрьовкі, а тимі вiрьовкамі зв'язано аж сiм баб ... А що то за баби, так я вам розкажу.
I Прiську Чірячку, i Химку Рябокобіліху, i Пазьку Псючіху топили, i Котре втопили, а Котре вiдволодалі, что народ аж об поли руками б'є та дівується, что, каже: "Де ж тая вiдьма? Від усiх топили i усяк порінов, а вiдьма НЕ находится ".
Нечиста сила всюдисуща, проте її власним простором є лише «нечисті місця»: пустирі, хащі, трясовини, непрохідні болота, перехрестя доріг; мости, межа між селами, печери, ями, всі види водоймищ, особливо водоверть, колодязі, нечисті дерева - суха верба, горіх, груша, бузина; підпілля і горище, місце за і під піччю; баня, клуні, хлів і т.д.
Нечиста сила має багатьох різних образів, вона мінлива, може перевтілюватися в різних людей, тварин, навіть у різні речі. Наприклад, дідько може змінювати своє зростання: то вище лісу, то нижче трави. Русалку представляють у вигляді жінки, домовик може приймати вид як людини, так і тварини.
Нечиста сила може мати вигляд старця, жінки, дівчата, чоловіки, хлопця, дитини. Однак ці людські фігури завжди мають будь-якої тваринний ознака або якась вада: найчастіше це гостра голова, роги, хвіст, кульгавість, звірині ноги, кігті, відсутність спини. Ці істоти не мають кісток або мають велику голову, вони волосаті, кудлата, мають чорний колір шерсті, сиплий, гучний голос. Вони піднімають шум, тріскотню, гул. виття; швидко пересуваються, швидко змінюють вигляд.
Іноді нечиста сила набирає вигляду невеликих тварин - зайця, кішки, собаки, свині, миші, жаби, гадюки, риби, сороки.

Смутний i невеселий сідiв собi на лавцi, у новi свiтліцi, что вiдгородів вiд протівної хати, Конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха а про чiм вiн сумував, ми Вже знаємо ...
До того лиха, что Йому учора Йосипівна Олена, панна хорунжiвна, пiднесла, мов тертої пiд нiс кабаки, печеного гарбузця; что вiн пiсля учорашнього дня Ще не пив, чи не їв, а тут Ще не віспався; що треба Йому збіратіся з своєю сотнею у похід, аж у самiсiнькій Чернiгов; та я ж кажу, пiсля такой бiді ще й нове хвацько зiклалося Йому, что розсердів свого сотенного пана писаря Прокопа Ригорович Пiстряка.
- То слухайте, пане сотнику! Та, будьте ласкавi, Микито Уласович, уторопайте, что я вам казатіму, щоб менi по десять разiв НЕ товкті вам одного. Є на свiтi нечестівії баби, чаятельно від племени ханаанського, по толкованiю, канальського, iже вдаша Веєльзевулу i его бiсовському мудрованiю, i iмуть упражденiє у вiдьомствi, iже нічні уременем, нам возлежащим i сплящім, сiї нечестівії iсходють iз будинків своих i, воздiвше на ся бiлую сорочку, розпускають Власов свои, яко вельблюжiї, i, прийшовши до сосiдськіх i інших жителів пребіванiй, увходють у кравніцю, просто рещи, хлiв, i iмають тамо крав, i доять i їх, i лагідних овечат, i бістроногіх Кобилиці, i сук злаго Собаче iсчадiя.
Нечиста сила може з'являтися у вигляді неживих предметів і явищ: клубка, який котиться, копиці сіна, каменю; вогняного, водяного або запиленого стовпа, колеса, вихору.
Як відноситься нечиста сила до людей? Поруч з підступними демонами, яких більшість, є і такі, які можуть робити добро, і навіть доброзичливо відносяться до людини. Наприклад, лісовик може здивувати знанням майбутніх подій, навчити знахарства; домовик може доглядати за худобою і піклуватися про нього. Але в цілому, люди ставляться до нечистої сили з острахом. Навіть нагадування про нечисту силу вважається небезпечним, при необхідності назвати якогось персонажа люди плюють, хрестяться, користуються словами, замінюють небезпечне ім'я.

Панна Олена сидить край пана Халявського; як послуху, что дружечки пріспiвують Вже не так, як учора, ... а слiпій скрипник, сидячі у сiнях, что е духу скрипить Дербенській марш, а бiсова вiдьма, Явдоха Зубиха, замiсть матерi сидить у червоних юхтовіх чоботах з Пiдкова у п ' ядь, а на головi кибалка, что усе-то зять, пан Халявській, надарував.
Нечиста сила лякає людей звуком (стуком, стогоном, виттям, тріскотнею), доторком волохатої лапи, тисне в сні, душить людину, насилає безсоння, лоскоче до смерті; «Водить» людей, збиває з шляху, тягнучи в гущавину або багно: творить безлад: перевертає предмети, зрушує їх з місця; накликає на людей хвороби; спокушає, штовхає на гріх, спонукає до самогубства, зваблює жінок, викрадає і обмінює дітей, мучить худобу, забирає молоко.
Страх змушує людей уникати нечистих місць і нечистого часу, наприклад, не купатися в річці до і після певного часу, не ходити в ліс і в поле в русальную тиждень, не виходити з дому опівночі, остерігатися різдвяних та інших свят, не залишати відкритою посуд з водою і їжею, закривати колиску, закривати в потрібний час піч, вікна, трубу, завішувати дзеркало, а також здійснювати спеціальні дії-обереги: читання молитви, окреслення кола і т.п.
Застосовуються також рослини-обереги, особливо мак, полин, кропиву, часник, залізні, колючі та ріжучі предмети.
У той же час люди іноді свідомо вступають в союз з нечистою силою, наприклад, ворожать, для чого знімають з себе хрест, йдуть на перехрестя доріг, в баню або в інші нечисті місця; заліковують рани за допомогою змов, насилають порчу. Проміжне місце між світом нечистої сили і світом людей займають особи, які знаються з нечистою силою, «ті, що продали душу чорту», ​​-ведьми, чаклуни, знахарі.
У слов'янському фольклорі сюжети і мотиви, пов'язані з нечистою силою, дані в легендах, билічках, казках, змовах, прокльони, прислів'ях, обрядах.